Атлас сигналів

Логістика і капітал: порти та ПІІ

Дерево рішень

Інвестиційний розрив: потреби проти фактичного капіталу

Топ-сигнали 2025-2026: тиск, важіль рішення і ефект для читача

Перехресний синтез

Матриця готовності секторів: що збереглося, що тисне, що треба змінити

Дерево рішень: які важелі одночасно змінюють кілька секторів

Карта топ-сигналів A0: ядро секторів, горизонталі виконання і зовнішній тиск

Frames

Горизонтальні кадри A1-A6, 2021-2025

Макроекономічний старт 2021-2025: ВВП, бюджет, видатки

Борг, дефіцит і резервна подушка 2021-2025

Сценарний індекс 2021-2035: S1, S2, S3

2025-2028: офіційні коридори та сценарії S1-S3

Data in real figures

Сценарні реальні числа: ВВП, бюджет, експорт, імпорт

Інвестиційний конверт і трудова активація 2030-2035

Сектори у трьох сценаріях, 2028-2035

Signal steering

Керовані сигнали: що має змінитися від 2025 до 2035

Policies and consequences

Пакети політики і сигнали, які вони зрушують

Вартість пакетів політики до 2030 і 2035

Roadmap

Річна карта дії 2026-2035

Пріоритет пакетів політики для трансформаційного сценарію

Сценарні графіки, базові кадри, коридори, пакети політик і дорожня карта переходу 2026–2035 років.

Сценарій

Scenario / Сценарій

Україна 2026-2035: від виживання до трансформації Сценарний аналіз реіндустріалізації, повного інвестиційного циклу і рішень до 2035 року Київ, липень 2026 Світ праці, технологій і міжнародної конкуренції змінюється швидше, ніж виробничі системи встигають перебудовуватися. Юваль Ной Харарі сформулював цю невизначеність прямо: «Ми справді не знаємо, яким буде світ через десять років » [94]. Його книжка Nexus показує, як нові інформаційні мережі змінюють владу, працю і здатність суспільств приймати рішення [95]. Для України ця невизначеність має практичне питання: на чому країна зароблятиме у 2030 і 2035 роках. Частину доходу забезпечать наявні підприємства, якщо вони збережуть людей, енергію, маршрути і покупців. Нові доходи виникнуть лише там, де держава і бізнес створять продукти, виробничі потужності, технологічні компетенції та фінансові механізми, здатні працювати у воєнному і післявоєнному середовищі. Сценарний аналіз не передбачає єдине майбутнє. Він показує, які дії збережуть поточну промислову базу, які рішення підготують інвестиції, а які дозволять перейти до виробництва з вищою доданою вартістю. Відсутність рішень також матиме ціну: повільнішу модернізацію, втрату навичок, залежність від зовнішнього капіталу і тривалу стагнацію. Зміст 1. Вступ. Як Україна зароблятиме у світі швидких змін 6 1.1. Чому Україні потрібні сценарії 6 1.2. Три можливі майбутні стани 8 1.3. Що ми знаємо, що припускаємо і що перевіряємо 8 1.4. Головна теза і як її перевіряти 9 2. Як Україна втрачала і зберігала промислову базу 10 2.1. Промислова спадщина і структурний розрив 10 2.2. Воєнна адаптація та макрофінансовий стан у 2026 році 13 2.3. Як відновлюються сектори і що їх стримує 16 2.4. Як підготувати проєкти для відбудови 20 2.5. З чого починаються три сценарії 21 3. Інерція - що станеться до 2035 року, якщо основні обмеження збережуться 24 3.1. Які дії приведуть до інерційного майбутнього 24 3.2. Які втрати накопичаться без узгоджених інвестицій 25 3.3. Яким буде економічний стан у 2035 році 27 3.4. Як збережеться залежність від зовнішнього капіталу 29 3.5. Що станеться з CBAM за інерційної траєкторії 29 3.6. Що держава робитиме для стабільності до 2028 року 30 3.7. Як діятимуть компанії за інерційної траєкторії 31 3.8. Що потрібно змінити, щоб вийти з інерції 31 4. Виживання - як зберегти виробництво і підготувати інвестиції у 2026-2028 роках 32 4.1. Що мають зробити держава, бізнес і партнери у 2026-2028 роках 32 4.2. У якій послідовності потрібно прибрати перешкоди для інвестицій 32 4.3. Які фінансові інструменти працюватимуть частково 35 4.4. Як ключові експортери виконають базові вимоги CBAM 35 4.5. Яку політику, ресурс і відповідальність потрібно закріпити 36 4.6. Як компанії збережуть виробництво і підготують модернізацію 37 4.7. Як спільні регіональні потужності знизять вартість 38 4.8. Що потрібно виконати у 2026-2028 роках 38 4.9. Що покаже перевірка 2028 року 39 5. Трансформація - як масштабувати інвестиції і створити конкурентний експорт у 2028-2035 роках 40 5.1. Що має бути готовим до масштабування після 2028 року 40 5.2. Як підготовлені проєкти отримають капітал 40 5.3. Як CBAM стане частиною промислової стратегії 43 5.4. Які державні рішення забезпечать трансформацію 44 5.5. Як компанії підвищуватимуть конкурентність 45 5.6. Яку спільну інфраструктуру і технології потрібно розвивати 45 5.7. Як змінюватимуться ключові сектори 47 5.8. Як підготувати працівників і закріпити виробничі функції в Україні 49 5.9. Які результати мають бути досягнуті у 2030 і 2035 роках 50 6. Практична стратегія переходу від сценарію до дії 52 6.1. Вихідна позиція і цілі на 2028, 2030 та 2035 роки 52 6.2. Причинний ланцюг від рішення до результату 52 6.3. Форсайт, прогноз і моделювання стану працюють разом 52 6.4. Політичний пакет перетворюється на портфель проєктів 53 6.5. Фінансова структура показує реальну ціну політики 53 6.6. Стрес-тест визначає, який ризик можна фінансувати 54 6.7. Рішення 2028 року: продовжити, доопрацювати або зупинити 54 6.8. Стратегія оновлюється за календарем даних 54 6.9. Розподіл відповідальності між державою і компанією 54 7. Висновки: що потрібно зробити до 2035 року 55 7.1. З чого Україна починає і який вибір має зробити 55 7.2. Як фінансування, CBAM і відповідальність визначать результат 55 7.3. Що потрібно виконати до кінця 2028 року 56 7.4. Що потрібно перевірити у 2030 і 2035 роках 56 7.5. Як перейти від стабілізації до трансформації 57 7.6. Що обмежує розрахунки і як їх перевіряти 58 7.7. Критичні запитання до сценаріїв 58 8. Джерела, міжнародні приклади і графічні матеріали 63

Вступ

Україна не може знати точну структуру світової економіки у 2035 році, але може визначити, які виробничі спроможності, фінансові інструменти та людські навички дадуть змогу заробляти за кількох можливих майбутніх умов.

Вступ. Як Україна зароблятиме у світі швидких змін

Україна має обрати не назву сценарію, а послідовність дій, яка визначить джерела доходу, структуру виробництва і здатність фінансувати державу після 2028 року. Поточна промислова база може підтримувати експорт і зайнятість, але її збереження без модернізації не створить достатньої продуктивності для довгострокового зростання. Порівняння трьох можливих майбутніх станів відповідає на одне питання: що станеться, якщо держава, бізнес, банки та міжнародні партнери виконають різний обсяг рішень. За інерційної траєкторії фрагментовані дії збережуть основні обмеження. За сценарію виживання узгоджені рішення збережуть критичне виробництво і підготують проєкти. За трансформації підготовлені проєкти створять нові потужності, складніші продукти і ширший податковий фундамент. Держава відповідатиме за правила, критичну інфраструктуру, гарантії, захист інвестора і прозоре використання публічного ресурсу. Компанії відповідатимуть за продукт, покупця, технологію, власний капітал, команду і виконання контракту. Банки та інвестори оцінюватимуть грошовий потік і ризик. Міжнародні партнери надаватимуть гранти, довге фінансування, страхування і гарантії там, де вони залучають додатковий приватний капітал. Який вибір потрібно зробити Стратегічною ціллю до 2035 року має стати трансформація. У 2026-2028 роках держава і компанії мають пройти обов’язкову фазу виживання: зберегти критичні активи, підтвердити попит, підготувати проєкти і зменшити ризики до рівня, прийнятного для фінансування. Ціну неповних або запізнілих рішень визначає порівняння з інерційною траєкторією. Цей вибір не означає автоматичного фінансування всіх заявлених проєктів. До 2028 року кожний проєкт має підтвердити покупця, технологію, енергію, маршрут, працівників, власний внесок, відповідність стандартам і реалістичний строк запуску. Після незалежної перевірки ресурс отримають лише проєкти, які можуть створити виробництво, виручку, податки або критичну інфраструктурну спроможність. Остаточна структура бюджетних видатків, гарантій, міжнародного фінансування і приватного капіталу визначатиметься після відбору проєктів та оцінки ефективності кожного інструмента. Сценарна оцінка встановлює потребу в ресурсі, доступні джерела і межі ризику, але не підміняє бюджетний процес або фінансове закриття окремого проєкту. Які проблеми має розв’язати цей вибір Промислова інвестиція починатиметься з енергії, маршруту і захисту від воєнного ризику. Уряд, регулятор та оператори мереж мають підтвердити потужність, строк підключення і прозору формулу ціни. Інфраструктурні оператори мають визначити тариф, строк доставки і резервний маршрут, а страхові та гарантійні установи - частину ризику, яку вони покриють. Без цих умов банк не зможе оцінити грошовий потік проєкту. Наступним обмеженням стане фінансування і доступ до ринку. Державні облігації залишатимуться важливим джерелом бюджетного ресурсу, але нова промисловість потребуватиме корпоративних і проєктних облігацій, акціонерного капіталу, фондів, концесій, банківського кредиту, гарантій та міжнародного співфінансування. Підприємства у секторах CBAM мають одночасно вимірювати викиди, проходити верифікацію і готувати технологічну модернізацію, інакше навіть профінансований проєкт може втратити покупця в ЄС. Введення потужності також залежатиме від людей і якості виконання. Компанії мають замовляти підготовку працівників одночасно із закупівлею обладнання, а громади - узгоджувати житло, транспорт, школи і медичні послуги з календарем запуску. Державний орган має визначити одного відповідального за дозвіл, підключення або гарантію. Завершена послідовність рішень із датами і наслідками невиконання важливіша за кількість окремих програм. Що потрібно зробити для старту У перші 100 днів уряд має затвердити єдині операційні визначення виживання і трансформації, опублікувати структуру валового ресурсу, створити реєстр прямих видатків, гарантій, поворотного фінансування і приватного внеску та визначити обмежений портфель пріоритетних проєктів. Для кожного проєкту компанія підтверджує покупця, технологію, майданчик, власний капітал і керівника виконання. До 200-го дня оператори енергетики та логістики надають паспорти підключення і маршруту, уряд затверджує стандарт CBAM-обліку, страховий і гарантійний механізм, а регулятори публікують план скорочення квазіфіскальних боргів і правила тарифної прозорості. Банки та міжнародні установи після цього надають перші попередні умови фінансування (term sheets) для проєктів із завершеною технічною перевіркою. До завершення дванадцятого місяця перший портфель має містити проєкти з підтвердженим фінансовим закриттям, календарем працівників, дозволами, планом CBAM, приватним внеском і незалежною оцінкою. Якщо ці результати не досягнуті, політика залишається набором програм і не створює підстав для трансформаційного фінансування.

Чому Україні потрібні сценарії

У кожному сценарії визначено майбутній стан, який виникне після відповідної послідовності дій. За інерційної траєкторії недостатні рішення приведуть до повільної модернізації та накопичення втрат. За сценарію виживання держава і бізнес збережуть критичну спроможність та підготують фінансовані проєкти. За трансформації ці проєкти створять структурне зростання. Порівняння дозволяє оцінити витрати політики та ціну бездіяльності. Інерційна траєкторія Якщо до 2028 року рішення залишатимуться фрагментованими, підприємства продовжуватимуть адаптацію, держава підтримуватиме базову стабільність, а міжнародні партнери фінансуватимуть ключові потреби. Інвестиції залишатимуться розрізненими, а внутрішній ринок капіталу переважно обслуговуватиме державний борг. Компанії залежатимуть від власного грошового потоку, банків, міжнародних програм або зовнішніх юрисдикцій. Вимоги CBAM виконуватимуть окремі експортери, тому технологічне оновлення охопить лише частину виробничої бази. Сценарій виживання У 2026-2028 роках держава і бізнес створюватимуть мінімальні умови для збереження виробництва та підготовки інвестицій. Підприємства підтвердять енергію, маршрут, попит, страхове покриття, стандарти та дані CBAM. Банки, гарантійні установи, концесійні механізми і перші приватні випуски цінних паперів профінансують обмежену кількість підготовлених проєктів, однак низька ліквідність ще не дасть змоги масштабувати ці рішення на всю економіку. Трансформаційна траєкторія Після контрольної оцінки 2028 року держава, банки та приватні інвестори фінансуватимуть підготовлені проєкти через кредити, корпоративні й проєктні облігації, акціонерний капітал, інвестиційні фонди та державно-приватні структури. Уряд запровадить національну програму декарбонізації для секторів CBAM, а компанії перейдуть до продуктів із вищою доданою вартістю, прозорою фінансовою звітністю і конкурентним експортом. Контрольні горизонти Порівняння починається з 2021 року як останньої повної довоєнної бази. У 2022-2025 роках війна змінила потужності, логістику, бюджет, міграцію та структуру попиту. У 2026 році фактичні дані, офіційні прогнози і сценарні припущення зберігаються окремо. Національний банк України оцінює майбутнє за власними припущеннями [3]. Світовий банк використовує інші умови прогнозу [1]. У 2028 році незалежна оцінка перевірить енергію, логістику, капітал, виробництво, ринок, людей і якість виконання. У 2030 році мають з’явитися перші введені потужності, приватні інвестиції та нові контракти. У 2035 році результат визначатиметься структурою виробництва, продуктивністю, експортом, імпортом, людським капіталом і технологічними функціями, які залишилися в Україні.

Три можливі майбутні стани

Факт описує вже виміряну подію: обсяг виробництва, ціну, зайнятість, борг або експорт за визначений період. Офіційний прогноз показує очікування установи за її власними припущеннями. В свою чергу сценарний результат показує умовний майбутній стан, який виникне лише за виконання визначених дій. Політична ціль встановлює бажаний результат, але не доводить, що його буде досягнуто. Сценарний аналіз відповідає на запитання «що буде, якщо» і порівнює кілька можливих майбутніх станів [4]. Стратегічний форсайт допомагає державі готувати рішення до змін, які неможливо описати одним прогнозом [5]. Для України це означає щорічно перевіряти припущення, а не захищати незмінний план після зміни енергетики, безпеки, ринку праці або зовнішнього попиту. Виробничий досвід накопичується через повторення. Кеннет Ерроу показав, що навчання під час виробництва знижує витрати і підвищує продуктивність [7]. Країни частіше переходять до нових товарів, коли використовують близькі технологічні компетенції [9]. Тому українська трансформація має починатися з металургії, енергетики, матеріалів, машинобудування, оборонних технологій, оптоелектроніки, програмного забезпечення та агропромислового комплексу, де вже існують активи, команди і покупці.

Що ми знаємо, що припускаємо і що перевіряємо

Україна не перейде до трансформації одним великим фінансовим рішенням. Спочатку держава і бізнес мають зберегти виробничі команди, підтвердити енергію і логістику, підготувати проєкти, розподілити воєнний ризик і забезпечити відповідність стандартам. Після цього банки та інвестори зможуть фінансувати масштабування. Першу групу утворюють умови фінансової привабливості. Одночасна доступність енергії, маршруту, страхування, кредиту, працівників і стандартів має збільшити частку проєктів, що переходять до будівництва. Узгоджене застосування цих інструментів має залучати більше приватного капіталу, ніж окремі програми без підготовленого проєкту. Другу групу утворюють виробничі та людські результати. Зміна одного показника, включно з ВВП, не доводить трансформацію. Виробництво, інвестиції, експорт, зайнятість і виконання рішень мають поліпшуватися одночасно. Навички, здоров’я, житло, мобільність, ветеранська інтеграція і повернення громадян мають скорочувати строки запуску та підвищувати продуктивність. Третю групу утворюють правила доступу до капіталу і ринку. Коротші дозволи, прозорі закупівлі, незалежний аудит і стабільні правила мають знижувати премію за ризик. Виконання CBAM, простежуваність, метрологія та сертифікація мають зберігати доступ до ринку ЄС. Щорічне оновлення фактичних даних має змінювати пріоритети і статус проєктів до того, як невиконання накопичить незворотні втрати.

Головні тези дослідження

Промислова політика має враховувати не лише поточні пошкодження, а й довгу історію накопичення та втрати виробничих компетенцій. Історичні дані пояснюють, які активи ще можуть стати основою нового зростання, а які обмеження вже стали структурними.

Як Україна втрачала і зберігала промислову базу

Україна успадкувала велику промислову систему, але протягом трьох десятиліть втрачала частину потужностей, ринків і технологічних зв’язків. Майбутня політика має відновлювати не стару структуру, а здатність виробляти конкурентні товари. Спадщина великої промислової системи Після Другої світової війни Україна пройшла надзвичайно швидкий цикл фізичного відновлення. Розширювалися електроенергетика, вугільна промисловість, металургія, хімія, машинобудування, транспорт, наукові інститути та професійна освіта. До кінця 1980-х років на території України працював один із найбільших промислових комплексів Європи. Довгий ряд виробництва електроенергії добре показує масштаб цього зростання. Після кількох терават-годин у середині 1940-х років випуск зріс приблизно до 100 ТВт·год у 1970 році, понад 200 ТВт·год у 1980 році та майже 300 ТВт·год наприкінці радянського періоду. Ці числа важливо читати обережно: історична статистика змінювала методики, територіальне охоплення і правила обліку. Проте загальний масштаб зміни не викликає сумніву. Фізичне зростання не дорівнювало суспільному добробуту. Воно відбувалося в умовах політичного примусу, великих людських втрат, екологічного навантаження і слабкої уваги до якості споживчого життя. Тому історичний промисловий масштаб не є моделлю для відтворення. З цього досвіду випливає інший висновок: Україна вже мала велику систему енергії, виробництва, науки і підготовки кадрів, але вона була частиною союзної економіки. Після 1991 року країна отримала заводи, електростанції, шахти, конструкторські бюро, університети та інженерні школи. Значна частина підприємств водночас залишалася фрагментом ширшого господарського комплексу: постачальники, замовники, фінансування, стандарти й ринки часто перебували за межами України. Після здобуття незалежності виникли два завдання - зберегти активи й побудувати навколо них власну ринкову систему. 1990-ті: промисловий спад був глибшим за звичайну рецесію У 1990-х роках одночасно зникли старі замовлення, розірвалися виробничі зв’язки, скоротився внутрішній попит, знецінилися заощадження, а підприємства втратили доступ до інвестицій. Приватизація часто передавала контроль над активами швидше, ніж створювала відповідальне корпоративне управління. Частина виробничих і наукових кадрів виїхала або змінила професію. Виробництво електроенергії скоротилося приблизно з 296 ТВт·год на початку 1990-х років до близько 171 ТВт·год наприкінці десятиліття. Електрогенерація не є прямим виміром ВВП, але для енергоємної економіки вона добре показує зміну фізичного масштабу виробництва. Підприємства, які продовжили роботу, спиралися на успадковані активи, відносно дешеву працю, сировинний або напівфабрикатний експорт і доступ до традиційних ринків. Ці переваги зберегли частину металургії, хімії, машинобудування та аграрної переробки, але не створили достатніх умов для нових продуктів, технологій і довгих інвестиційних циклів. 2000-2013: економіка відновилася, промислова система - лише частково У 2000-х роках зросли світові ціни на сировину, пожвавилися будівництво, торгівля, металургійний та аграрний експорт. Доходи населення і внутрішній попит також збільшилися. Українська економіка повернулася до зростання, але залишалася залежною від зовнішніх цін, імпортної енергії, російського ринку та доступу до дешевого фінансування. Виробництво електроенергії у 2007 році становило приблизно 195 ТВт·год, а у 2013 році - близько 193 ТВт·год. Це відповідає приблизно пізньому рівню 1970-х років, залишається нижче рівня 1980 року і значно нижче піку 1990 року. Це порівняння не означає, що сучасна економіка повинна споживати стільки ж енергії, як важка промисловість радянського періоду. Сучасне виробництво може створювати більше вартості з меншою кількістю енергії. Важливий інший висновок: економічне відновлення не замінило втрачену стару промислову систему новою системою такого самого масштабу і вищої продуктивності. Після 2014 року Україна почала змінювати економічну географію Початок війни у 2014 році означав втрату частини промислових активів, вугільної бази, логістичних маршрутів і традиційних ринків. Одночасно Україна почала швидше переорієнтовувати торгівлю на Європейський Союз, реформувати банківську систему, розвивати децентралізацію та цифрові державні послуги. Угода про асоціацію з ЄС відкрила доступ до великого ринку, але підвищила вимоги до якості, безпеки, екологічності та простежуваності продукції. Для частини компаній це стало стимулом до модернізації. Для інших - новим бар’єром, який вимагав капіталу і технологій. 2021 рік зручно використовувати як базу порівняння, тому що це останній повний рік до повномасштабного вторгнення. Але 2021 рік уже не був історичним максимумом. Він містив наслідки втрат після 2014 року, незавершену модернізацію та високу залежність від сировинного експорту. За даними U.S. Energy Information Administration, Україна виробила приблизно 156-158 ТВт·год електроенергії у 2021 році [13]. Це майже вдвічі менше за рівень кінця радянського періоду. У металургії 2021 рік також був значно сильнішим за 2022-2025 роки, але вже відображав меншу виробничу базу, ніж на початку незалежності [14]. Звідки Україна фінансувала розвиток і звідки може залучити нові інвестиції Після 1991 року українські підприємства фінансували розвиток переважно за рахунок власного прибутку, банківських кредитів, бюджетних програм, приватизаційного капіталу та прямих іноземних інвестицій. Ринок акцій виник разом із масовим створенням акціонерних товариств, але концентроване володіння, слабкий захист міноритарних інвесторів і низька частка акцій у вільному обігу не дозволили йому стати масовим джерелом нового виробничого капіталу [71]. У 2000-х роках розвивалися біржі, депозитарний облік, брокерські послуги та корпоративні облігації. Після фінансових криз, втрати активів, війни і делістингів основний внутрішній ринок цінних паперів зосередився на облігаціях внутрішньої державної позики. Закон «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» створив сучаснішу правову основу для бірж, товарних ринків, облігацій, фондів та інфраструктури розрахунків [89]. Після 2022 року зовнішнє фінансування поєднало бюджетні гранти, пільгові кредити, гарантії, страхування воєнного ризику та інвестиції міжнародних фінансових установ. Ukraine Investment Framework використовує гарантії та змішане фінансування для мобілізації публічних і приватних інвестицій [96]. Доходи від іммобілізованих російських активів уже використовуються для обслуговування позик Україні, але повна конфіскація основної суми залишається політично та юридично невизначеним джерелом і не може бути базовим припущенням промислової програми [97]. Після відбору проєктів держава може застосовувати різні джерела залежно від економічної функції. Бюджет і гранти мають фінансувати суспільні блага, критичну інфраструктуру та підготовку проєктів. Гарантії та страхування мають покривати визначену частину воєнного або політичного ризику. Банківський кредит, корпоративні і проєктні облігації мають фінансувати передбачуваний грошовий потік. Акціонерний капітал і фонди мають брати на себе технологічний та ринковий ризик. Концесії й державно-приватні партнерства можуть застосовуватися до інфраструктури з прозорим тарифом або платежем за доступність. Міжнародні фінансові установи можуть поєднувати власний капітал із приватним співфінансуванням, якщо проєкт має додатковість і не витісняє комерційного інвестора [102]. Підприємства можуть також використовувати лізинг, постачальницький кредит, передоплату покупця, експортне фінансування, муніципальні інструменти та спільні кластерні компанії для інфраструктури. Кожне джерело має окрему ціну, строк, валютний ризик і вимоги до контролю. Структура власності впливає на те, хто отримує дохід від зростання і хто несе збиток. Дослідження Томаса Пікетті показує, що тривале накопичення капіталу без широкого доступу до власності та прозорого оподаткування може посилювати нерівність [101]. Для реіндустріалізації це означає, що держава не повинна покривати основний ризик без частки у майбутній вартості, умов повернення ресурсу або вимог до реінвестування. Остаточне співвідношення бюджетних видатків, гарантій, кредитів і приватного капіталу визначатиметься після перевірки ефективності конкретних політик та підготовки проєктів. На рівні сценарію потрібно визначити, які джерела доступні, який ризик вони покривають і який результат має бути досягнутий за кожну одиницю публічного ресурсу.

Промислова спадщина і структурний розрив

Воєнна адаптація зберегла роботу держави і частини бізнесу, але зовнішня фінансова підтримка не усунула виробничі обмеження. Стан 2026 року визначається одночасною наявністю макрофінансової стійкості, пошкоджених активів і слабких приватних інвестицій. Чому фінансова стабільність ще не означає виробниче зростання Українська економіка має макрофінансову стабільність, але її виробнича база залишається значно слабшою, ніж до повномасштабного вторгнення. Бюджетне фінансування здійснюється, валютний ринок залишається стабільним, міжнародні резерви зростають, підприємства продовжують виробництво і торгівлю. Водночас металургія, енергетика, хімічна промисловість, будівництво та частина машинобудування працюють у режимі обмежених потужностей, нестачі людей, дорогого ризику й нестабільної енергії. Масштаб стартової позиції визначають три взаємопов’язані показники. Реальний ВВП України зріс лише на 1,8% у 2025 році після швидшого відновлення у 2023-2024 роках [1]. Державний борг оцінювався у 101,9% ВВП [1], а потреби відновлення і реконструкції на наступне десятиліття становили близько 588 млрд дол. США [2]. Ці показники описують різні речі. Темп ВВП показує, як швидко змінюється загальний обсяг економічної діяльності. Борг показує, яку частину майбутніх ресурсів уже потрібно спрямовувати на обслуговування державних зобов’язань. Потреби відновлення показують масштаб зруйнованого, пошкодженого або відкладеного. Жодне з цих чисел саме по собі не відповідає на головне питання: чи здатна Україна створити нову продуктивну економіку, яка фінансуватиме власний розвиток. Для відповіді потрібно побачити довгу траєкторію: яку систему Україна успадкувала, що втратила, що зберегла і які спроможності має зараз. Як економіка адаптувалася у 2022-2025 роках Повномасштабне вторгнення одночасно вдарило по території, людях, енергетиці, виробництву, логістиці, бюджету та очікуваннях. У 2022 році реальний ВВП скоротився майже на третину. У 2023 році відбулося швидке часткове відновлення. У 2024 і 2025 роках темп зростання сповільнився. За оцінкою Світового банку, реальний ВВП зріс на 5,5% у 2023 році, 3,2% у 2024 році та 1,8% у 2025 році [1]. ЄБРР оцінює зростання 2025 року дещо вище - у 2,0% [15]. Різниця невелика, але важлива: різні інституції використовують різні дати зрізу, припущення та моделі. Сповільнення не означає зупинку економіки. Воно показує, що перший ефект адаптації вичерпується. Щоб зростати швидше, потрібно збільшувати виробничі можливості: вводити нові потужності, ремонтувати енергетику, навчати людей, залучати довгий капітал і відкривати нові ринки. Чого не може замінити зовнішня підтримка У 2025 році Світовий банк оцінював видатки державного сектору приблизно у 74,6% ВВП, дефіцит без грантів - у 23,6% ВВП, державний борг - у 101,9% ВВП, а дефіцит поточного рахунку - у 15% ВВП [1]. Ці показники пояснюють, чому зовнішнє фінансування є критично важливим. Воно допомагає фінансувати оборону, соціальні видатки, відновлення, валютну стабільність і роботу держави. Національний банк України оцінював міжнародні резерви наприкінці 2025 року приблизно у 57 млрд дол. США [3]. Макрофінансова стабільність означає здатність держави виконувати основні платежі, банків працювати, валютного ринку залишатися керованим, а резервів покривати зовнішні ризики. Виробнича самодостатність означає, що економіка створює достатній обсяг товарів і послуг, експорту, податкових надходжень і приватних інвестицій для довгострокового фінансування власного розвитку. Україна досягла значної макрофінансової стійкості в умовах війни. Виробничий перехід ще триває. Як змінилася економіка у 2021-2025 роках У 2021-2025 роках війна змінила не лише обсяг виробництва, а й спосіб фінансування держави та зовнішній баланс. Номінальні показники зросли через інфляцію, курсові зміни та збільшення державних видатків, тоді як реальний випуск після падіння 2022 року відновлювався повільніше. Номінальний ВВП зріс із 5,46 трлн грн у 2021 році до приблизно 8,93 трлн грн у 2025 році [16]. Реальний ВВП скоротився на 28,8% у 2022 році, зріс на 5,5% у 2023 році, на 3,2% у 2024 році та приблизно на 1,8% у 2025 році [1]. ЄБРР оцінював зростання 2025 року у 2,0%, що відображає іншу дату зрізу та припущення [15]. Дані ВВП за методом кінцевого використання дають змогу окремо перевіряти споживання, валове нагромадження капіталу, експорт та імпорт [17]. Дані за розподільчим методом дають змогу зіставляти оплату праці, валовий прибуток і податки [18]. Доходи зведеного бюджету збільшилися з 1,66 трлн грн у 2021 році до близько 4,34 трлн грн у 2025 році [19]. Видатки за цей період зросли з 1,84 до приблизно 6,00 трлн грн [19]. Від’ємне сальдо зведеного бюджету погіршилося з 0,18 до приблизно 1,66 трлн грн [19]. Зростання номінальних потоків тому не означало такого самого збільшення внутрішньої виробничої спроможності. Дефіцит поточного рахунку становив близько 10,8 млрд дол. США у 2023 році, 16,9 млрд дол. у 2024 році та наблизився до 31,9-34,2 млрд дол. у 2025 році [20]. Міжнародні резерви зросли приблизно з 40,5 млрд дол. США наприкінці 2023 року до близько 57 млрд дол. наприкінці 2025 року завдяки зовнішньому фінансуванню [21]. Це означає, що фінансова стабільність зберігалася одночасно з великим зовнішнім дефіцитом. До 2026 року Україна відновила керованість фінансів і частину виробництва, але ще не створила внутрішній інвестиційний цикл, здатний самостійно фінансувати масштабну модернізацію. Подальше зростання залежатиме від введення потужностей, приватного капіталу, експорту та продуктивності, а не від номінального збільшення бюджетних потоків. Рисунок 1. Макроекономічна стартова рамка 2021-2025. Борг: Світовий банк [1]. Бюджет: Міністерство фінансів України [19]. Зовнішні потоки: Національний банк України [20]. Резерви: дані НБУ та МВФ [21]. З чого Україна починає 2026 рік На початку 2026 року офіційні прогнози вказують на повільне зростання, але відрізняються через різні припущення щодо війни, енергетики, міжнародної підтримки та інвестицій. Світовий банк очікував зростання реального ВВП на 1,2% за умови продовження війни протягом 2026 року [1]. Національний банк України прогнозував 1,3% за умови достатньої міжнародної підтримки та поступової нормалізації економічних умов [3]. ЄБРР оцінював можливе зростання у 2,5% , спираючись на подальшу адаптацію економіки [15]. Навіть верхня межа цих прогнозів не підтверджує структурну трансформацію. У 2026 році економічна політика має одночасно зберігати стабільність і готувати проєкти, які збільшать фізичний випуск, продуктивність, експорт і приватні інвестиції після 2028 року. Що працює на ринку державних і корпоративних цінних паперів Станом на 2024-2026 роки ринок цінних паперів в Україні працює у формальному та операційному розумінні. Ліцензовані оператори організовують торги, центральний депозитарій обліковує права, а держава регулярно розміщує облігації внутрішньої державної позики. Водночас структура операцій свідчить, що ринок майже не виконує функцію залучення акціонерного капіталу до приватного виробництва. У 2024 році загальний обсяг торгів на ринках капіталу становив 1,78 трлн грн, але 86,43% операцій припадало на ОВДП, 1,92% на корпоративні облігації і лише 0,40% на акції [72]. ОВДП виконують критичну функцію внутрішнього фінансування держави. Наприкінці 2024 року їхній обсяг оцінювався приблизно у 42 млрд дол. США. Банки володіли 46,6% цього обсягу, Національний банк - 38,5%, українські небанківські інвестори - 13,7%, а нерезиденти - 1,3% [71]. Міністерство фінансів підтримує регулярний календар розміщень [73]. Програма з МВФ передбачає розвиток ринку, розширення інвесторської бази та поліпшення транскордонних розрахунків [74]. Висока концентрація ОВДП у банках і Національному банку забезпечує стійкість фінансування бюджету, але скорочує ресурс, доступний для приватних інвестицій. Корпоративний сегмент має окремі робочі приклади. У 2024 році регулятор реєстрував випуски корпоративних облігацій та інвестиційних фондів [72]. У червні 2026 року регулятор зареєстрував правила багатостороннього торговельного майданчика PFTS, випуски корпоративних облігацій і проспект фонду Inzhur MilTech [91]. Ці операції підтверджують наявність інфраструктури, але їхній масштаб поки недостатній для фінансування широкої промислової модернізації. Подання фінансової звітності у форматі XBRL покращує порівнянність емітентів, якщо аудит, відповідальність менеджменту та захист інвестора працюють належно [90]. Рисунок 2. Структура торгів на ринках капіталу України у 2024 році. Джерело: звіт НКЦПФР за 2024 рік [72]. Україна має ринок державних цінних паперів і обмежений корпоративний сегмент, але ще не має глибокого національного ринку акціонерного та довгострокового боргового капіталу. Тому промислові компанії переважно фінансуються через власний грошовий потік, банки, міжнародні фінансові установи, державні гарантії або залучення капіталу поза Україною.

Воєнна адаптація та макрофінансовий стан у 2026 році

Сектори відновлюються з різною швидкістю, але більшість із них залежать від однакових умов: енергії, праці, маршруту, фінансування і доступу до ринку ЄС. Політика має усувати ці спільні обмеження там, де один інвестиційний об’єкт обслуговуватиме кілька компаній. Чому сектори відновлюються з різною швидкістю До 2025 року агропромисловий комплекс відновив більшу частину довоєнної операційної бази, тоді як металургія і хімічна промисловість залишилися значно нижче рівня 2021 року. Це означає, що однакова кредитна, енергетична або податкова політика матиме різний результат у секторах із різним станом активів і ринку. За нормуванням до рівня 2021 року чавун у 2025 році становив близько 37,2%, сталь - 34,7%, а прокат - 34,2%. Галузеві дані підтверджують, що фізичний випуск сталі залишався значно нижче довоєнної бази [14]. Хімічна промисловість перебувала приблизно на рівні 29,7%, будівництво - 56,8%, а агропромисловий комплекс - 71,3% від нормованого рівня 2021 року. Металургійні показники описують фізичний випуск, тоді як будівництво, агропромисловий комплекс і машинобудування мають іншу статистичну структуру. Вартісне зростання машинобудування може відображати оборонний попит, ціни та зміну продуктового складу навіть тоді, коли випуск традиційної продукції ще не відновився. До 2028 року державна політика має враховувати цей розрив. Металургії та хімії потрібні рішення для збереження активів і технологічної модернізації, будівництву - прогнозований портфель замовлень і матеріалів, агропромисловому комплексу - глибша переробка та логістика, а машинобудуванню - серійні контракти, компоненти і контроль якості. Як енергія обмежує виробництво За даними U.S. EIA, виробництво електроенергії знизилося приблизно з 156-158 ТВт·год у 2021 році до 102,57 ТВт·год у 2023 році [13]. Для макроекономіки важливий річний обсяг виробництва електроенергії, але виробниче та інвестиційне рішення підприємства залежить від доступності потужності у потрібні години, строку підключення, частоти і тривалості перерв, наявності резервного джерела та передбачуваної формули ціни. Довгостроковий контракт, власна генерація, підсилення мережі й накопичення можуть зменшити ризик зупинки, але потребують додаткового капіталу. Тому оцінка енергетичного забезпечення має одночасно враховувати надійність, ціну, строк підключення і вартість резервування. Завод може формально мати підключення, але втрачати виробництво через непередбачувані перерви. Компанія може придбати обладнання, але не запустити його через затримку підключення. Вартість енергії може зробити конкурентний продукт збитковим. Тому енергетична політика повинна вимірюватися не лише кількістю відремонтованих мегаватів. Вона має показувати, скільки потужності реально доступно підприємствам, за якою ціною, з якою надійністю і в який строк. Як нестача людей і навичок обмежує виробництво У 2024 році 63% опитаних підприємств повідомляли про труднощі з наймом [22]. Близько 4,4 млн людей з України перебували під тимчасовим захистом у ЄС [23]. IOM окремо відстежує внутрішньо переміщених людей і тих, хто повернувся до звичного місця проживання [24]. Ці групи перетинаються. Одна людина може одночасно бути працездатною, потребувати нової професії, житла, транспорту або можливості догляду за дітьми. Підсумковий розрахунок тому має враховувати унікальних людей і конкретні бар’єри участі у виробництві. Для оцінки впливу дефіциту праці потрібно вимірювати не лише кількість вакансій. Підприємству важливо знати, скільки критичних позицій закрито, скільки часу новий працівник потребує до продуктивної роботи, яка частка персоналу залишається через 6, 12 і 24 місяці та скільки коштує підготовка одного працівника. Окремо слід визначати втрачений випуск через нестачу людей, доступність житла і транспорту, потенціал автоматизації та частку ветеранів, які після реабілітації повернулися до стабільної зайнятості. Один мільйон людей не дорівнює одному мільйону готових працівників. Економічний результат залежить від навичок, місця проживання, здоров’я, навчання, сімейної підтримки та попиту роботодавця. Психологічна допомога, ветеранська реабілітація, житло, мобільність і короткі професійні програми мають соціальне значення. Одночасно вони впливають на виробничу потужність. Саме тому людський капітал повинен входити до розрахунку політичних пакетів разом з енергією, обладнанням і фінансуванням. Що змінилося в логістиці Вантажообіг морських портів України у 2024 році становив 97,2 млн тонн [25]. Відновлення морського маршруту стало одним із найсильніших економічних результатів воєнного періоду. Для бізнесу тоннаж є лише першим показником. Інвестиційне рішення і виконання контракту також залежать від строку доставки, ризику затримки, страхової премії, наявності резервного маршруту, митного часу, тарифу та можливості гарантувати покупцеві дату поставки. Відновлення маршруту ще не гарантує прийнятної собівартості або строку поставки. До 2028 року держава, оператори та компанії мають перетворити воєнну логістичну адаптацію на контрактну надійність із визначеним тарифом, строком і резервним маршрутом. Чому відновлення збільшує потребу в імпорті У 2025 році дефіцит поточного рахунку оцінювався приблизно у 15% ВВП [1]. Це означає, що країна витрачала на зовнішні товари, послуги та доходи більше валюти, ніж отримувала з експорту й інших поточних надходжень. Частина імпорту є необхідною для війни та виживання. Інша частина - обладнання, технології, енергетичні системи - може створити майбутній випуск. Для оцінки наслідків імпорту потрібно окремо враховувати товари для поточного споживання, енергію, оборонні закупівлі, інвестиційне обладнання та комплектуючі для українського виробництва. Ці категорії мають різний вплив на поточний рахунок, майбутню продуктивність і можливість заміщення імпорту внутрішнім випуском. Інвестиційний імпорт може тимчасово погіршувати торговельний баланс, але пізніше збільшити експорт і продуктивність. Це відбудеться лише тоді, коли обладнання буде встановлено, забезпечено енергією, людьми, контрактами і фінансуванням оборотного капіталу. Рисунок 3. Ключові кількісні умови виробничого відновлення у 2023-2025 роках. Дані про електроенергію надає U.S. Energy Information Administration [13]. Дані про труднощі найму надає KSE Institute [22]. Дані про вантажообіг портів надає Адміністрація морських портів України [25]. Дані про дефіцит поточного рахунку надає Світовий банк [1]. Показники мають різні одиниці виміру і подані окремими блоками без спільної шкали. Як CBAM змінює доступ до ринку ЄС З 2026 року Європейський Союз застосовує механізм вуглецевого коригування імпорту в основному режимі [26]. Регламент охоплює залізо і сталь, цемент, алюміній, добрива, електроенергію та водень [27]. Для українського підприємства це не лише новий платіж. CBAM вимагає знати, скільки викидів створено під час виробництва конкретної партії товару. Виконання вимог починається з даних. Підприємство має обліковувати споживання електроенергії та палива, контролювати сировину, використовувати сенсори виробничого процесу і лабораторні вимірювання та забезпечувати простежуваність кожної партії продукції. Після збору даних потрібно визначити межі виробничої установки, розрахувати прямі й непрямі викиди за затвердженою методикою та пройти незалежну верифікацію. Комерційне рішення залежить від того, чи може підприємство зменшити енергоспоживання, змінити паливо, використовувати чистішу електроенергію, модернізувати технологію, перейти до продукту з вищою доданою вартістю або укласти довгостроковий контракт, який покриває інвестиційні витрати. Для металургії довгий шлях може включати DRI/HBI та електродугові печі. Для добрив - нижчі викиди аміаку і водню. Для цементу - меншу частку клінкеру, альтернативне паливо та уловлювання вуглецю. Для алюмінію - чистішу електроенергію і більшу частку переробки. Відстрочка або тимчасовий виняток можуть дати час. Вони не гарантують збереження покупця. Якщо конкурент швидше знижує вуглецеву інтенсивність, ринок може перейти до нього. Як приховані енергетичні борги впливають на промисловість Квазіфіскальні зобов’язання виникають, коли соціальна підтримка, регульована ціна або невідшкодована різниця в тарифах фінансуються через баланс державної компанії, борг учасників ринку або включення невластивих витрат у мережевий тариф. Energy Community фіксувало продовження спеціальних обов’язків (PSO) для побутових цін і необхідність переходу до ринкового ціноутворення та правил інтеграції з ЄС [92]. МВФ окремо зазначав заборгованість теплопостачальних компаній, пов’язану з різницею в тарифах, і потребу у методиці економічно обґрунтованих тарифів [93]. Коли ці витрати не показані у бюджеті та фінансовій звітності, промисловий споживач не бачить передбачуваної ціни, енергетична компанія не має ресурсу для ремонту й капітальних інвестицій (CAPEX), а держава накопичує майбутнє зобов’язання. Для сценарного аналізу потрібно окремо вимірювати прямі субсидії, заборгованість, різницю між економічною та фактичною ціною, прострочені розрахунки, витрати спеціальних обов’язків (PSO) і частку соціальної підтримки, профінансовану через бюджет. Без такого розмежування зниження тарифу може виглядати підтримкою промисловості, хоча фактично воно переносить витрати на державну компанію, мережу або майбутній бюджет.

Як відновлюються сектори і що їх стримує

Потреба у відбудові стає інвестицією лише після появи покупця, технічного рішення, відповідального власника, фінансового плану і строку запуску. Проєкти без цих елементів залишаються переліком бажаних витрат. Як потреби відбудови стають інвестиційними проєктами Найбільші блоки оцінки потреб включають транспорт, енергетику, житло, промисловість, торгівлю та сільське господарство. Проте потреба і проєкт - це різні речі. Потреба визначає, що потрібно відновити або створити. Щоб вона стала інвестиційним проєктом, потрібно визначити замовника або покупця, актив і технологію, обсяг необхідного капіталу, джерела енергії, логістичну схему, виконавців, дозвільні процедури, модель доходу та розподіл воєнного, ринкового і фінансового ризику. Перехід від потреби до проєкту є одним із головних завдань сценарію виживання. Чому слабкі правила роблять капітал дорожчим Інвестор оцінює не лише ринок і технологію. На ціну капіталу впливають стабільність правил після вкладення коштів, можливість виконання договору, тривалість дозвільних процедур, прозорість закупівель, визначена відповідальність за координацію, судовий захист активу, незалежний аудит і сталість політики після зміни уряду. Слабка координація може зупинити навіть добре профінансований проєкт. Непередбачувані правила збільшують необхідну дохідність. Корупційний ризик зменшує кількість партнерів. Низька якість підготовки проєкту перетворює доступне фінансування на невикористаний ресурс. Тому інституційна спроможність повинна вимірюватися такими показниками, як строк дозволу, строк закупівлі, частка виконаних договорів, кількість проєктів із незалежним аудитом і фактична швидкість освоєння коштів. Як проєкт проходить шлях від попиту до серійного виробництва Новий виробничий проєкт починається з підтвердженого попиту. Підтверджений попит дає підстави оцінити майбутній грошовий потік, технологію, майданчик і потрібну потужність. Після цього команда підтверджує обладнання, енергію, маршрут і людей у спільному календарі. Дозволи, стандарти та сертифікація визначають, коли продукт може вийти на ринок. Лише після закриття цих умов кредитор і власник можуть розподілити капітал та воєнний ризик. Команда починає будівництво, коли кожна критична ланка має документ, відповідального і строк. У наступних сценаріях оцінюється ступінь завершеності цього циклу без повторення його повного переліку. Як ринок капіталу фінансує цей шлях Підготовлений промисловий проєкт потребує різних джерел капіталу на різних етапах. Власник фінансує ранню розробку та підтверджує власний ризик. Банк надає кредит після перевірки грошового потоку і забезпечення. Гарантійна установа або страховик покриває визначений воєнний чи політичний ризик. Корпоративна або проєктна облігація дає змогу залучити довший борг після появи стабільного доходу. Акціонерний інвестор бере на себе більший ризик і тому очікує вищої дохідності, доступу до інформації та участі у контролі. Держава має знижувати ризики, які приватний учасник не може контролювати, але не повинна гарантувати комерційний результат власника. Ринок капіталу стає практичним інструментом лише після виконання базових умов: прозора структура власності, звітність за міжнародними стандартами, незалежний аудит, захист міноритарних інвесторів, дієве банкрутство, центральний депозитарний облік, справедливе ціноутворення, нагляд за маніпулюванням і достатня кількість професійних та інституційних інвесторів. Без цих умов випуск акцій або облігацій не знижує вартість капіталу, а переносить ризик на інвестора і підвищує вимоги до дохідності. Практична послідовність може починатися з облігацій великих прозорих емітентів, інфраструктурних і проєктних облігацій із визначеним грошовим потоком, фондів прямих інвестицій та міноритарних розміщень державних компаній. Після формування ліквідності й довіри ринок може підтримувати ширші випуски акцій, конвертовані інструменти, зелені та перехідні облігації, фонди промислових кластерів і товарні деривативи для страхування цінового ризику. Кожний інструмент потребує окремого правового режиму, розкриття ризиків і незалежної оцінки.

Як підготувати проєкти для відбудови

У 2026 році різні підприємства одночасно перебуватимуть у стані інерції, виживання або підготовки до трансформації. Належність до сценарію визначатиметься станом конкретного активу, проєкту і рішення, а не назвою галузі. Чому різні сектори вже перебувають у різних станах Сценарні стани можуть одночасно спостерігатися у різних секторах та на різних рівнях економіки. Україна може мати макрофінансову стабільність і промислову інерцію одночасно. Підприємства можуть стабільно працювати, але не мати готових інвестиційних проєктів. Оборонні, цифрові або аграрні напрями можуть швидко зростати, тоді як традиційна важка промисловість залишається слабкою. У 2026 році поєднання макрофінансових і виробничих показників дає чотири практичні стани. Коли бюджет і резерви залишаються стабільними, але нові потужності не з’являються у достатньому масштабі, країна має макрофінансову стабільність із промисловою інерцією. Коли підприємства підтримують випуск, але їхні проєкти не проходять повний ринковий і кредитний аналіз, зберігається операційне виживання без інвестиційного переходу. Швидке зростання окремих оборонних, цифрових або аграрних напрямів без зміни структури більшості секторів означає секторну трансформацію без загального масштабу. Перехід до системної трансформації починається лише тоді, коли підготовлені проєкти отримують фінансування, політичні рішення дають вимірювані результати, а нові потужності, продуктивність і складніший експорт зростають одночасно. Контрольна оцінка 2028 року має визначити, чи забезпечили окремі результати стійкі зміни на рівні всієї економічної системи. Що можна змінити до 2028 року На початку 2026 року стартовий стан визначають працездатні державні та фінансові інституції, діючі виробничі активи і значні незакриті обмеження. Стартовий стан поєднує працездатну державу і фінансову систему, міжнародну підтримку, діючі виробничі активи, сильний оборонно-технологічний попит, відновлені логістичні маршрути та велику потребу у відбудові. Одночасно країна має значний дефіцит працівників, енергії, довгого капіталу та підготовлених проєктів. Такий стан відповідає стабілізації без підтвердженої структурної трансформації. У 2026-2028 роках держава, бізнес і міжнародні партнери мають зробити роботу підприємств передбачуванішою, підготувати працівників, встановити вимірювані правила доступу до енергії й логістики, запровадити системи CBAM, сформувати портфель проєктів і надати інвесторам перші перевірювані докази виконання. Якщо ці докази з’являться у 2027-2028 роках, трансформаційна траєкторія стане правдоподібнішою. Якщо вони не з’являться, економіка може зберігати стабільність без достатнього промислового зростання. Рисунок 4. Офіційний діапазон зростання реального ВВП до 2028 року. Прогноз НБУ [3]. Прогноз МВФ [102]. Прогноз Світового банку [1]. Офіційні прогнози задають зовнішній діапазон для перевірки короткострокових припущень. Інерція, виживання і трансформація описують різні дії та структурні результати, тому не підміняють прогнози НБУ, МВФ або Світового банку.

З чого починаються три сценарії

Промислова політика має враховувати не лише поточні пошкодження, а й довгу історію накопичення та втрати виробничих компетенцій. Історичні дані пояснюють, які активи ще можуть стати основою нового зростання, а які обмеже

Якщо у 2026-2028 роках держава, бізнес і міжнародні партнери обмежаться ремонтом пошкоджень, коротким фінансуванням і тимчасовими маршрутами, економіка збереже базову функціональність, але не завершить повний інвестиційний цикл. Держава продовжить виконувати бюджетні зобов’язання, зовнішня підтримка забезпечуватиме макрофінансову стабільність, а підприємства підтримуватимуть чинні активи. До 2035 року ці дії без підготовки нових потужностей призведуть до нижчої продуктивності, відкладеної модернізації, втрати працівників і простішої структури експорту. У 2026 році масштаб необхідних дій визначають три факти. Потреби відновлення оцінюються приблизно у 588 млрд дол. США [2]. Притік прямих іноземних інвестицій у 2024 році становив близько 3,3 млрд дол. за даними UNCTAD [28]. Близько 63% опитаних підприємств повідомляли про труднощі з наймом [22]. Якщо держава не перетворить потреби відновлення на підготовлений портфель, а бізнес не підтвердить ринок, власний капітал і спроможність виконання, розрив між потребою та доступним приватним капіталом збережеться.

Інерція - що станеться до 2035 року, якщо основні обмеження збережуться

У 2026 році інерція зберігається, коли кожний учасник вирішує лише найближчу проблему і не узгоджує свої дії з календарем інших учасників. Підприємство купує резервний генератор для наступної зими, банк надає короткий оборотний кредит, донор фінансує окремий ремонт, а навчальний заклад відкриває курс після отримання гранту. Кожна дія підтримує поточну роботу, але без спільного строку, відповідального і наступного інвестиційного рішення вона не змінює горизонт компанії. Щоб у 2026-2028 роках розпочати новий проєкт, компанія спочатку підтверджує покупця та обсяг майбутнього попиту, після чого визначає технологію, майданчик і необхідну потужність. Оператори інфраструктури погоджують енергію і маршрут, місцева та центральна влада забезпечують дозвільну готовність, компанія готує команду і відповідність стандартам, а власник, банк, страховик і гарант розподіляють фінансовий та воєнний ризик. Якщо хоча б одна критична умова не має документа, відповідального або строку, банк не може завершити фінансову оцінку і проєкт залишається поза фінансуванням. Позитивний темп ВВП у 2023-2025 роках не означає автоматичного виходу з інерції. Після великого падіння часткове повернення виробництва дає високий відсоток зростання, хоча фізична спроможність залишається нижчою за довоєнний рівень. Завод, який скоротив випуск зі 100 до 50 одиниць, показує зростання на 10%, коли повертається до 55. За оцінкою Світового банку, реальний ВВП України зростав на 5,5% у 2023 році, 3,2% у 2024 році та 1,8% у 2025 році [1]. Подальше прискорення після 2026 року потребує введення нових потужностей, довгого капіталу і підготовлених працівників. За інерційної траєкторії компанії та інвестори у 2026-2035 роках переважно обиратимуть короткий цикл, захищений контракт і актив, який можна швидко зупинити або перемістити. Держава підтримуватиме стабільність, але без системного скорочення енергетичного, кадрового, безпекового та інституційного ризику вартість довгого капіталу залишатиметься високою. Виробництво продовжуватиметься, однак частка складніших продуктів і великих інвестиційних проєктів зростатиме повільно.

Які дії приведуть до інерційного майбутнього

Бездіяльність створюватиме втрати, які не завжди відображаються у ВВП або бюджеті в рік їх виникнення. Розпад команд, втрата покупця, старіння обладнання і зникнення регіональної компетенції збільшуватимуть вартість відновлення у наступні роки. Люди і виробниче навчання Якщо до 2028 року Україна не створить одночасно стабільний дохід, житло, школу, медицину, транспорт і професійну перспективу, частина працівників не повернеться до виробничих регіонів. Близько 4,4 млн людей з України перебували під тимчасовим захистом у ЄС [23]. Триваліша інтеграція в іншій країні підвищує вимоги до рішення про повернення сім’ї і збільшує майбутню вартість відновлення кадрової бази. Для підприємства дефіцит праці має якісний характер. Загальна кількість людей на ринку не компенсує відсутність технолога, наладчика, інженера з якості або керівника серійного виробництва. Коли досвідчена команда розпадається, підприємство втрачає операційні знання про налаштування обладнання, типові помилки, ремонт і вимоги покупця. Навчання через практику підвищує продуктивність під час повторення виробничого циклу [7]. Людський капітал також визначає довгострокову здатність економіки засвоювати технології [8]. Низьке завантаження зменшуватиме обидва ефекти і збільшуватиме майбутню собівартість. Якщо підприємство, навчальний заклад і місцева влада не узгодять навчання з датою монтажу обладнання та першої зміни, підготовлений працівник може перейти до іншої сфери або регіону. У такому разі витрати на освіту зростають, але строк до продуктивної роботи не скорочується. Як втрачаються покупці і виробничий досвід Після отримання першого замовлення підприємство має повторити виробничий цикл, щоб підтвердити якість, строк, документацію, сервіс і собівартість. Одиничний прототип підтверджує технічну можливість, але не підтверджує готовність до серійного виробництва. Тому держава як покупець і приватний замовник мають формувати повторювані контракти для оборонних систем, електроніки, сенсорів, робототехніки, нових матеріалів і складного машинобудування. Покупець також навчається працювати з постачальником. Після повторюваних затримок він змінює технічну документацію, сертифікує альтернативу і перебудовує логістику. Навіть після відновлення виробництва українська компанія має повторно доводити надійність. Втрата одного контракту тому впливає на майбутню серію, постачальників і доступ до наступного ринку. За інерційного сценарію структура виробництва залишається зосередженою на простіших продуктах. Сировина і напівфабрикати мають нижчі вимоги до інженерії, сервісу та інтелектуальної власності. Вони також залишають більшу частину маржі за межами країни. Перехід до матеріалу, компонента, системи або сервісу потребує інвестиції, довгого покупця і повторюваної якості. Без цього економіка збільшує фізичний обсяг повільніше, ніж конкуренти збільшують цінність продукту. Як дорожчає відкладена модернізація Коли компанія відкладає модернізацію у 2026-2028 роках, вона збільшує майбутню вартість переходу. Обладнання продовжує старіти, ремонт дорожчає, вимоги ЄС змінюються, а конкуренти накопичують досвід на нових процесах. Через кілька років компанії доведеться одночасно замінити більше активів, усунути ширший технологічний розрив і пройти нову сертифікацію. Умови фінансування враховують попередні результати виконання проєктів і договорів. Невиконаний договір, затримка дозволу або невизначена компенсація збитку впливають на наступний кредит. Успішне завершення проєкту зменшує невизначеність для наступних рішень: банк і інвестор отримують перевірений приклад, а технічна команда може повторити структуру фінансування. За інерційної траєкторії кількість таких прикладів залишається недостатньою, тому довгий кредит залишається винятком і концентрується у найбільших компаніях. Як регіони втрачають технологічні компетенції Коли основне підприємство скорочує виробництво, регіон протягом наступних років втрачає замовлення для ремонту, логістики, лабораторій, будівництва, освіти та медицини. Місцевий бюджет отримує менше доходів, молоді працівники виїжджають, професійні програми втрачають студентів, а громада має менше ресурсу для житла та інфраструктури. Загальне зростання ВВП не повертає ці функції автоматично, тому регіональний розрив може зберігатися роками. Воєнний і оборонний попит прискорив технологічне навчання у безпілотних системах, зв’язку, сенсорах, оптоелектроніці, машинному зорі та програмних системах управління. Інерційний ризик виникає, коли розробки залишаються малими серіями, фінальне виробництво переходить за кордон, а українська компанія зберігає лише складання. Макроекономічний результат залежить від того, де залишаються інженерія, випробування, компоненти, серійне виробництво, сервіс, податки і права на технологію. Без збереження цих функцій в Україні національний економічний ефект від сильних продуктів залишається обмеженим. Приховані втрати: навички, демографія і здатність діяти самостійно До 2035 року інерційна траєкторія може зменшити не лише кількість працівників, а й частку виробничих функцій, які українські команди виконуватимуть самостійно. Скорочення намірів повернутися означатиме, що частина сімей, підприємців, інженерів і викладачів закріпиться в інших економіках [98]. Переміщення людей уже поєднується з дефіцитом навичок у роботодавців і нерівномірним доступом до роботи в різних регіонах [99]. Якщо компанії не підтримуватимуть виробниче навчання і передачу досвіду, дефіцит технологів, наладчиків, інженерів із якості та керівників серійного виробництва зростатиме швидше, ніж загальна нестача робочої сили. Тривале порушення освіти та відтік дітей і молоді зменшуватимуть майбутній людський капітал і доходи протягом десятиліть [100]. Ця втрата виникне раніше, ніж її буде видно у податковій статистиці, тому освітні та корпоративні рішення мають оцінюватися як частина промислової політики. За тривалого дефіциту людей підприємства можуть залучати працівників з інших країн. Це може підтримати випуск і не є економічною проблемою саме по собі. Стратегічна втрата виникне, якщо українські компанії не збережуть інженерні, управлінські та дослідницькі функції, не передадуть знання новим працівникам і не створять умови для повернення українців. Культурна і професійна ідентичність впливає на те, хто створює продукт, кому належать технологічні права і де залишається дохід. Політика повернення, діаспорної участі, української освіти та захисту культурних зв’язків має доповнювати відкритість до міжнародної праці [103]. Приховану втрату потрібно вимірювати через частку критичних професій із підготовленою заміною, кількість команд із безперервним виробничим циклом, повернення фахівців, частку українського управління та інтелектуальної власності у спільних проєктах. Відсутність цих показників може створити ситуацію, коли ВВП зростатиме, але країна втрачатиме здатність визначати власну промислову траєкторію.

Які втрати накопичаться без узгоджених інвестицій

До 2035 року інерційна траєкторія проявиться у фізичному випуску, структурі експорту, зайнятості та залежності від зовнішнього фінансування. Часткове зростання окремих показників не компенсує втрату складніших виробничих функцій. Що можна виміряти У 2026-2035 роках першою вимірюваною ціною бездіяльності стане недоотриманий випуск. Підприємства вироблятимуть менше сталі, добрив, машин, будівельних матеріалів і переробленої аграрної продукції, ніж дозволяють наявні активи та попит. Менший обсяг і дорожча логістика скорочуватимуть експорт, а нижче завантаження зменшуватиме фонд оплати праці, податки, соціальні внески і замовлення місцевим постачальникам. Після скорочення випуску накопичується друга втрата - відкладені інвестиції. Компанія не замовляє обладнання, місто не отримує пов’язану інфраструктуру, а постачальник не має серійного замовлення для власної модернізації. Імпорт готового продукту закриває поточну потребу, але не формує в Україні технологію, виробничий досвід і наступний експортний контракт. Що станеться у ключових секторах До 2035 року збереження поточних обмежень матиме різні, але взаємопов’язані наслідки для основних секторів. Металургійні підприємства працюватимуть нижче потужності, а ремонти не забезпечать повного технологічного переходу. Продуктовий портфель залишатиметься вужчим, маржа - нижчою, а витрати, пов’язані з CBAM, - вищими. Енергетичні компанії та великі споживачі продовжуватимуть точкові ремонти і власну генерацію, але не створять загальних умов для довгострокових промислових контрактів. Хімічні підприємства і виробники добрив залежатимуть від коротких циклів цін на газ та електроенергію, тому відкладена модернізація збільшуватиме ризик втрати ринку. У машинобудуванні окремі компанії збережуть компетенції, але широка мережа постачальників не сформується. Недостатня серійність підтримуватиме високий імпорт компонентів і обмежуватиме цивільний масштаб нових оборонних технологій. У будівництві великий попит поєднуватиметься з повільною підготовкою проєктів, що підвищить вартість і подовжить строки введення житла та інфраструктури. Агропромисловий експорт залишатиметься зосередженим на сировині та базовій переробці, а частка брендів, технологій і продукції глибокої переробки зростатиме повільно. Оборонні технології розвиватимуться швидко, але фрагментовані замовлення не забезпечать стабільної серії. Без довгих контрактів частина інтелектуальної власності, компонентних функцій і цивільних застосувань перейде до іноземних виробничих систем. Україна збереже сильні розробницькі команди, але отримуватиме меншу частку вартості серійного продукту. Яким буде макроекономічний стан За інерційної траєкторії міжнародна допомога продовжуватиме фінансувати бюджет, підтримувати резерви, відновлювати інфраструктуру, знижувати частину ризику і допомагати проводити реформи. Однак державні органи та компанії лише точково поєднуватимуть цей ресурс із покупцем, технологією, командою і відповідальністю за виконання. Тому макрофінансова стабільність зберігатиметься швидше, ніж зростатиме внутрішня виробнича база. Для порівняння сценаріїв індекс промислової спроможності нормовано так, що 2025 рік дорівнює 100. За інерційної траєкторії індекс становитиме 99,3 у 2028 році, 107,7 у 2030 році та 119,8 у 2035 році. Це умовний результат моделі, а не прогноз ВВП. Він показує часткове відновлення виробничої спроможності без достатньої зміни продуктивності, інвестицій і структури експорту. Рисунок 5. Сценарний індекс промислової спроможності у 2025-2035 роках. Композитний індекс узагальнює зміну виробничої спроможності, умов виконання та інвестиційної готовності. База 2025 = 100 дає змогу безпосередньо порівнювати майбутні результати інерції, виживання і трансформації. Значення не є прогнозом ВВП. Відмінність між лініями залежатиме від повноти рішень у сфері енергії, капіталу, праці, логістики та стандартів. Метод сценарного аналізу застосовується для порівняння умовних майбутніх станів [4]. Правила розкриття припущень і ризиків застосовуються для перевірки інтерпретації [68].

Яким буде економічний стан у 2035 році

У 2026-2028 роках бюджетне фінансування і ринок ОВДП залишатимуться головними внутрішніми інструментами мобілізації коштів. За інерційної траєкторії банки триматимуть значну частку активів у державних облігаціях, а приватні компанії залежатимуть від короткого банківського кредиту, власного прибутку, міжнародних програм або капіталу материнської компанії. Структура торгів підтверджує домінування державних облігацій [71]. Корпоративні випуски залишаються окремими прикладами, а не масовим джерелом довгого капіталу [72]. Великі українські компанії за таких умов шукають іноземну юрисдикцію, зовнішню біржу, стратегічного покупця або кредитора з міжнародною гарантією. Це може забезпечити окремий проєкт, але переносить ціноутворення, корпоративний контроль і частину майбутньої капіталізації за межі країни. Менші компанії часто не мають доступу навіть до такого рішення. Вони скорочують інвестицію, погоджуються на дорожчий борг або продають частку раніше, ніж продукт досяг серійного масштабу. Збереження такої структури до 2035 року створює три наслідки. Держава конкурує з приватним сектором за банківську ліквідність, валютний борг збільшує чутливість компаній до курсу, а зовнішні інвестори оцінюють український ризик без достатньої кількості внутрішніх ринкових орієнтирів. Відсутність реформи не зупиняє фінансування повністю, але робить його вибірковим, дорожчим і залежним від рішень зовнішніх установ.

Як збережеться залежність від зовнішнього капіталу

Основний режим CBAM діє з 2026 року для цементу, заліза і сталі, алюмінію, добрив, електроенергії та водню [76]. Якщо уряд зосередиться лише на переговорах про виняток або тривале відтермінування, а підприємства не створять системи вимірювання і технологічні плани, короткострокове полегшення не усуне середньостроковий ризик. Світовий банк оцінює відносну економічну вразливість України до CBAM приблизно у 0,5% ВВП [77]. У 2026-2028 роках окремі великі експортери можуть зберегти клієнтів завдяки власним даним, контрактам на енергію і доступу до корпоративного фінансування. Підприємства без верифікованих даних отримуватимуть нижчу ціну, додаткові вимоги покупця або втрачати контракт. Після скорочення безоплатних квот у ЄС цей розрив збільшуватиметься. Тому спроба замінити модернізацію винятком із правил знижує стимул до інвестицій і залишає українського виробника у слабшій переговорній позиції. Тимчасові перехідні умови можуть бути потрібними під час війни, але вони мають фінансувати вимірювання, верифікацію, енергетичну стійкість і технічну підготовку. Якщо вони лише зберігають стару технологію, підприємство накопичує майбутні витрати і ризик втрати ринку.

Що станеться з CBAM за інерційної траєкторії

Навіть інерційна траєкторія потребуватиме значної координації, щоб держава не втратила критичні активи під тиском війни. Ці рішення зменшать негайні втрати, але не створять повного механізму трансформації. Що станеться з прихованими енергетичними зобов’язаннями За інерційної траєкторії уряд продовжуватиме тимчасові цінові обмеження, спеціальні обов’язки (PSO) та перенесення боргів без повного бюджетного відображення. Це тимчасово стримуватиме рахунки домогосподарств, але послаблюватиме баланс енергетичних компаній, зменшуватиме ремонт і капітальні інвестиції та підвищуватиме ризик різкого коригування після 2028 року. Energy Community описує збереження спеціальних обов’язків і потребу у ринковій реформі [92]. МВФ окремо пов’язує тарифні різниці з накопиченням заборгованості та потребою у прозорій методиці ціноутворення [93]. Мінімальна політика за інерційної траєкторії полягає в аудиті боргів, публікації умовної бюджетної експозиції та забороні нових непрозорих перехресних зобов’язань. Якщо уряд цього не робить, фінансова стабільність енергетики залежить від чергового бюджетного або донорського рішення, а приватний інвестор не може оцінити довгострокову ціну. Які рішення підтримуватимуть стабільність До 2028 року стабілізація неминуче залишатиметься головним державним завданням через воєнні витрати, пошкодження енергетики та обмежений приватний капітал. Водночас уряд може не допустити перетворення стабілізації на довгострокову інерцію. Для цього Міністерство фінансів, Національний банк, регулятор ринків капіталу, галузеві міністерства та місцева влада мають працювати за одним календарем проєктів, а не за окремими програмами. Перший напрям державної політики забезпечуватиме безперервність виробництва через енергію, логістику, страхування і захист критичних активів. Другий напрям формуватиме портфель проєктів із покупцем, технічною документацією та власним капіталом. Третій напрям обмежуватиме гарантії та концесійні зобов’язання проєктами з перевіреним грошовим потоком і публікуватиме їхню умовну бюджетну експозицію. Розвиток ринку ОВДП має розширити інвесторську базу [74]. Розвиток корпоративного ринку потребує сучасної інфраструктури і захисту інвестора [75]. XBRL-звітність має зробити емітентів порівнюваними [90]. П’ятий напрям створюватиме національну систему даних CBAM і технічної допомоги підприємствам. Виконання цих дій не означає початок повної трансформації у 2026 році. Воно знижує втрати, зберігає можливість вибору після 2028 року і формує перші проєкти, які приватний капітал може оцінити без повного державного покриття.

Що держава робитиме для стабільності до 2028 року

За інерційної траєкторії керівництво компанії насамперед зберігатиме ліквідність, чинні контракти, ключових працівників, технічну документацію, права інтелектуальної власності та резервні маршрути. Металургійне підприємство підтримуватиме найбільш завантажену лінію та відкладатиме повну зміну технології. Оборонна компанія продаватиме малу серію і зберігатиме контроль над програмним забезпеченням та випробувальними даними, але без довгого замовлення не інвестуватиме у велику виробничу лінію. Фінансовий директор має обмежувати валютну невідповідність, підтримувати аудит, вести реєстр гарантій і не фінансувати довгий актив коротким оборотним боргом. Власник має зберігати мінімальну інвестиційну готовність: прозору структуру власності, технічний паспорт активів, дані енергії та викидів, сценарій відновлення після пошкодження і перелік проєктів, які можна запустити після зниження ризику. Ці рішення підтримують роботу, але не створюють достатньої продуктивності для довгострокової конкуренції. Якщо компанія обмежується продажем наявного продукту та ремонтом процесів, вона залежить від зовнішнього покупця, імпортного компонента, банку або державної підтримки. Ціна такої бездіяльності проявляється у нижчій оцінці бізнесу, втраті частки ринку і необхідності дорожчої модернізації після 2028 року.

Як діятимуть компанії за інерційної траєкторії

Щоб до 2028 року зменшити ймовірність збереження інерційної траєкторії, держава, оператори інфраструктури, банки та підприємства мають одночасно змінити умови інвестиційного рішення. Скорочення простоїв має супроводжуватися довшим кредитом, підготовленою командою, підтвердженим маршрутом і виконанням дозволів у встановлений строк. Коли ці результати повторюються для кількох компаній, окремі винятки перетворюються на доступний порядок підготовки проєктів. Вихід з інерції почнеться зі зменшення вимушених простоїв, скорочення строків підключення та введення нової енергетичної потужності. Після цього банки зможуть подовжити промисловий кредит, а страхування і приватне співфінансування дозволять завершити фінансове закриття. Компанії та навчальні заклади мають одночасно скоротити кількість незакритих критичних вакансій і час до продуктивної роботи. Довгострокові контракти, сертифікація нових продуктів і готовність до CBAM підтвердять майбутній грошовий потік. Виконані в строк дозволи, закупівлі та незалежний аудит зменшать інституційну премію за ризик. Якщо програма 2026-2028 років не завершить підготовку проєктів і не знизить конкретні ризики, інерційна траєкторія може зберігатися до 2035 року. Держава працюватиме, підприємства підтримуватимуть активи, окремі технологічні компанії зростатимуть, але продуктивність, складність експорту і повернення працівників залишатимуться недостатніми. Ціна бездіяльності полягає у втраті часу, протягом якого інші країни вводять нові потужності та займають майбутні ринки.

Що потрібно змінити, щоб вийти з інерції

Якщо у 2026-2028 роках держава, бізнес і міжнародні партнери обмежаться ремонтом пошкоджень, коротким фінансуванням і тимчасовими маршрутами, економіка збереже базову функціональність, але не завершить повний інвестиційн

У 2026 році держава, бізнес і міжнародні партнери розпочнуть спільну підготовчу фазу для виживання і трансформації. Спочатку вони збережуть чинне виробництво та критичні компетенції, а потім сформують портфель проєктів, які можна технічно перевірити, профінансувати і масштабувати. Контрольна оцінка 2028 року визначить подальший результат: часткове виконання залишить економіку у сценарії виживання, а завершена підготовка відкриє перехід до трансформації.

Виживання - як зберегти виробництво і підготувати інвестиції у 2026-2028 роках

На початку 2026 року підприємство може мати технологію, майданчик і потенційного покупця, але не отримувати фінансування через невизначений строк підключення, нестабільну логістику, часткове страхове покриття або непідготовлену команду. Банк включає кожний із цих факторів у грошовий потік і скорочує строк кредиту або відмовляється від проєкту. Тому перше завдання програми полягає у документальному підтвердженні кожної критичної умови. Протягом 2026-2028 років компанія спочатку підтверджує попит і технічну готовність. Оператори енергетики та логістики після цього визначають строк, потужність, ціну і резерв. Страховик і гарант розраховують залишковий ризик, а власник і кредитор погоджують структуру капіталу. Підприємство та навчальний заклад готують працівників до дати поставки обладнання, а система стандартів і CBAM-обліку забезпечує готовність продукту до продажу. До кінця 2028 року держава має оцінювати кількість проєктів, які завершили цю послідовність, а не кількість оголошених ініціатив. Якщо до контрольної оцінки більшість основних умов стане передбачуваною, але лише частина проєктів отримає фінансування і серійний попит, країна залишиться у сценарії виживання. Компанії збережуть активи, проведуть середньострокову модернізацію і збільшать випуск у секторах із підтвердженим попитом, але система ще не забезпечить достатню кількість довгих проєктів для широкого технологічного переходу.

Що мають зробити держава, бізнес і партнери у 2026-2028 роках

У 2026-2028 роках кожний підготовлений проєкт має пройти однакову послідовність: підтвердити попит, технічну готовність, енергію, маршрут, ризик, фінансування, команду і стандарти. Пропуск однієї ланки зупинить фінансове закриття. Спочатку підтвердити попит і готовність проєкту У 2026 році компанія та проєктний офіс спочатку підтверджують покупця або обґрунтований суспільний попит. Контракт, рамкова угода, довгостроковий план закупівлі або перевірений ринок дають змогу оцінити майбутню виручку. Після цього команда перевіряє технологію, майданчик, календар, дозволи, екологічні вимоги і загальну вартість. Така послідовність виключає з портфеля ідеї без підтвердженої економічної основи. До 2028 року кожний великий проєкт повинен мати короткий паспорт, який читають однаково підприємство, банк, держава і міжнародний партнер. Паспорт фіксує власника, продукт, покупця, технологію, енергію, маршрут, команду, дозволи, структуру фінансування і розподіл ризику. Деталі залишаються у технічній документації, а публічна частина показує статус критичних умов і строк наступного рішення. Потім забезпечити енергію і прозору ціну Після підтвердження попиту оператори енергетичної системи та розподільчих мереж мають надати дані для конкретного майданчика. За даними U.S. Energy Information Administration, половина генеруючої потужності країни була порушена або недоступна внаслідок атак, окупації та пошкодження інфраструктури [13]. Для фінансової моделі компанії потрібні доступна потужність, строк підключення, обмеження мережі, фактичні години простою, резерв і вартість кожного варіанта. Карта критичних промислових підключень містить дані оператора системи, розподільчих мереж, місцевої влади та підприємств. Вона показує, де ремонт робить технічно можливим запуск кількох проєктів одночасно, де потрібна локальна генерація, а де нове підключення має пріоритет через підтверджений контракт. До 2027 року підприємство отримує документ із потужністю, технічними умовами, строком, орієнтовною ціною та резервом. Банк використовує його як частину фінансової перевірки. Ціна енергії має бути розкладена на ринкову вартість, мережеві послуги, балансування, боргові компоненти і окремо профінансовану соціальну підтримку. Прозорість не означає одну фіксовану ціну для всіх. Вона дає підприємству правило, за яким можна оцінити маржу довгого контракту, інвестицію у власну генерацію або управління попитом. Галузеві дані за 2025 рік показують значний енергетичний тиск на українських виробників [29]. У сценарії виживання Кабінет Міністрів, НКРЕКП, Мінфін та енергетичні компанії не завершуватимуть повну лібералізацію під час війни, але робитимуть витрати видимими. Вони проведуть аудит боргів, відокремлять адресну соціальну підтримку від промислового тарифу, опублікують складові спеціальних обов’язків (PSO) та мережевих витрат і затвердять календар врегулювання прострочених розрахунків. Energy Community визначає прозорість спеціальних обов’язків як частину переходу до ринкових правил [92]. МВФ пов’язує нову підтримку з врегулюванням заборгованості та тарифною методикою [93]. До контрольної оцінки 2028 року уряд має показати зменшення прострочених розрахунків, частку соціальної підтримки, профінансовану безпосередньо з бюджету, строк підключення промислових майданчиків та відхилення фактичної промислової ціни від оприлюдненої структури. Такий підхід не усуває всіх викривлень, але дає банку і підприємству ціну, яку можна включити до фінансової моделі. Після цього підтвердити маршрут і покриття воєнного ризику Після підтвердження енергії компанія та оператори логістики мають зафіксувати умови конкретної поставки. Вантажообіг українських морських портів у 2024 році становив 97,2 млн тонн [25]. Цей результат підтверджує спроможність країни відновлювати маршрути під час війни, але інвестиційне рішення потребує тарифу, строку портової обробки, доступного слота, страхової премії, резервного маршруту і допустимого строку затримки до замовлення обладнання. Цифрове бронювання пропускної здатності, спільний календар портів і залізниці, страхування вантажу та резервні сухопутні й дунайські маршрути перетворюють логістику з операційної імпровізації на частину контракту. Результат вимірюється не лише тоннажем. Середній строк доставки, розкид затримок, вартість на тонну і частка контрактів, виконаних у строк, визначають, чи може компанія брати довге зобов’язання перед покупцем. Після визначення маршруту власник, банк, страховик і гарант мають розподілити воєнний ризик. MIGA надала гарантію для індустріального парку M10 з покриттям ризиків війни та громадянських заворушень на строк до десяти років [30]. ЄБРР повідомляв про перші українські компанії, які скористалися новими продуктами страхування воєнного ризику [31]. Такі інструменти подовжують строк фінансування лише тоді, коли компанія також підтвердила попит, технічну готовність і власний капітал. Завершити фінансування, підготовку людей і стандарти Досягнення запланованих показників внутрішнього і зовнішнього попиту, підтвердження доступної енергетичної потужності та стабільна робота логістичних маршрутів створюють основу для проєктів, які банки можуть оцінити і профінансувати. Після перевірки цих умов компанія разом із банком визначає кредитну ставку, строк боргу, частку власного капіталу та обсяг гарантії. Для металургії, енергетики і великого машинобудування строк фінансування має відповідати періоду окупності, оскільки короткий оборотний борг не забезпечує реалізацію капіталомісткої модернізації. До 2028 року держава і партнери мають вимірювати частку промислового CAPEX зі строком понад сім років, ставку після гарантії, приватне співфінансування і фактичні виплати за страховими випадками. Після попереднього рішення банку підприємство запустить кадрову підготовку одночасно із закупівлею обладнання. Підприємство визначить професії, кількість людей, виробниче завдання, наставників і дату першої зміни, а навчальний заклад підготує коротку програму, практику і сертифікацію. Місцева влада та роботодавець включать житло, транспорт, адаптацію робочого місця і підтримку ветеранів до того самого календаря. SkillsFuture пов’язує фінансування трансформації компанії з підготовкою працівників [32]. Галузеві програми SkillsFuture показують, як професійні стандарти та навчання узгоджуються з технологічними змінами [33]. Щоб ветеран або працівник після повернення зміг стабільно працювати на новому обладнанні, держава, громада і роботодавець мають узгодити лікування, реабілітацію, психологічну підтримку, навчання та адаптацію робочого місця. Безпечне житло і транспорт також впливають на можливість залишатися біля виробничого майданчика. EY підкреслює, що відновлення житла потребує реформ і довгого інвестиційного підходу [34]. Для продажу продукції на ринку ЄС підприємства у секторах CBAM мають розпочати вимірювання до завершення інвестиційної підготовки. Основний режим механізму застосовується з 2026 року [27]. До 2028 року підприємство має вести облік енергії, палива, сировини та викидів на рівні установки і партії продукту, після чого затвердити технологічний план зі строком, CAPEX, джерелом енергії та очікуваним скороченням викидів. Світовий банк запропонував індекс відносної вразливості експорту до CBAM [35]. Для України цей індекс потрібно розраховувати на рівні конкретного активу та продукту. Підготовка проєкту проходить чотири послідовні рішення. Спочатку компанія та проєктний офіс підтверджують покупця, технологію, майданчик, календар і дозволи та завершують незалежну технічну перевірку. Потім оператори інфраструктури разом із компанією включають до фінансової моделі потужність, ціну, резерв, логістичний слот і страховий тариф. На третьому етапі власник, банк, гарант і страховик погоджують власний внесок, кредит, гарантію та покриття і завершують фінансове закриття. Одночасно підприємство готує команду та дані про відповідність продукту, щоб до дати запуску мати працівників, сертифікацію і доступ до ринку.

У якій послідовності потрібно прибрати перешкоди для інвестицій

У сценарії виживання держава не очікує швидкого формування глибокого фондового ринку. Вона використовує вже діючі інструменти для обмеженої кількості підготовлених проєктів. Банки надають кредит після гарантії або розподілу воєнного ризику. Міжнародні фінансові установи фінансують банки, інфраструктуру і проєктні компанії. Концесія або державно-приватне партнерство застосовується до активу з визначеним користувачем, тарифом та розподілом ризику. Корпоративні облігації, закриті інвестиційні фонди і приватний борг фінансують окремих прозорих емітентів. У 2024 році рішення НКЦПФР щодо корпоративних облігацій та інвестиційних фондів підтвердили можливість приватних фінансових ініціатив під час війни [72]. У 2026 році регулятор зареєстрував нові випуски і правила багатостороннього торговельного майданчика [91]. Однак низька частка корпоративних облігацій та акцій у торгах означає, що один успішний випуск не створить ринок для сотень промислових компаній. Державна гарантія має покривати лише ризик, який проєкт не може контролювати, і діяти після внеску власника. Концесійний договір має фіксувати інвестиційний обов’язок, якість послуги, тарифний механізм, компенсацію у визначених випадках і порядок припинення. Умовна бюджетна експозиція за гарантіями та концесіями публікується окремо від прямих видатків. Такий підхід дає змогу зберегти фінансову стійкість і створити перевірені приклади для наступного етапу.

Які фінансові інструменти працюватимуть частково

У 2026 році уряд створює єдині правила вимірювання, верифікації та передачі даних для секторів CBAM. Підприємства, що мають чинних покупців у ЄС, першими проводять облік викидів на рівні установки і продукту, перевіряють енергетичні коефіцієнти та узгоджують формат даних з імпортером. До 2027 року кожний ключовий експортер має мати верифікований базовий показник, бюджет модернізації і план зниження вуглецевої інтенсивності. Виконання базових вимог не робить підприємство технологічним лідером, але зберігає контракт і дає банку дані для оцінки інвестиції. Виробник сталі може підтвердити викиди конкретної партії та підготувати перехід на електродугову технологію. Виробник добрив може виміряти споживання газу й викиди N2O та визначити обладнання для їх зниження. Цементний завод може відокремити процесні та енергетичні викиди і включити частку альтернативного палива до фінансової моделі. Для середніх підприємств держава і галузеві об’єднання створюють спільні лабораторії, реєстр верифікаторів, стандартні цифрові шаблони та консультації. Це знижує фіксовану вартість відповідності та не змушує кожний завод окремо створювати повну систему.

Як ключові експортери виконають базові вимоги CBAM

Уряд консолідує програму виживання у шість функціональних напрямів: безперервність енергії та логістики, підготовка проєктів, страхування і гарантії, довге фінансування, працівники та житло, а також стандарти і CBAM. Кожний напрям матиме визначеного власника, строк, показник результату і зв’язок із конкретним портфелем. Фінансові суми зводяться в одному місці, щоб державні органи, компанії та кредитори оцінювали однаковий обсяг ресурсу без повторного рахунку. За сценарною моделлю дослідження програма виживання потребуватиме мобілізації 64,4 млрд дол. до 2030 року та 119,7 млрд дол. до 2035 року. Сума охоплює десять напрямів: прозорість і виконання, енергію, логістику, страхування воєнного ризику, довге кредитування, працю і житло, стандарти та CBAM, локалізацію, освіту й адаптацію, а також майбутні індустрії. Це валовий ресурс різних інструментів, а не сума прямих видатків державного бюджету. Рисунок 6. Орієнтовний валовий ресурс програми виживання. До валового ресурсу можуть входити прямі публічні видатки, гранти, гарантійні ліміти, страхове покриття, поворотне фінансування і приватний внесок. У фінансовому плані кожного проєкту ці інструменти обліковуються окремо, щоб гарантія, кредит і приватний капітал не рахувалися як три незалежні інвестиції. Чотири фінансові шари мають різний економічний зміст. Прямий публічний ресурс є фактичним видатком. Гарантія або страхове покриття створює умовну експозицію і переходить у виплату лише за визначеної події. Поворотний капітал повертається з грошового потоку проєкту. Приватний капітал бере комерційний ризик і отримує частку майбутньої вартості. Загальна пропорція цих шарів визначатиметься після відбору проєктів, а не до нього. Держава, міжнародні партнери і бізнес виконують різні функції в одному проєкті. Держава відповідає за інфраструктуру, правила, стандарти, дозволи та частину системного ризику, але не замінює конкурентний продукт. Міжнародні партнери надають гранти, довгостроковий ресурс, гарантії, страхування і технічну допомогу, але не замінюють власника та ринок. Бізнес відповідає за продукт, покупця, власний капітал, продуктивність, команду і грошовий потік, але не може самостійно замінити національні мережі та правове виконання.

Яку політику, ресурс і відповідальність потрібно закріпити

У 2026-2028 роках компанія перейде від аварійного реагування до керованого оновлення процесу. Керівництво визначить продукт і покупця, виміряє собівартість, енергію, викиди та якість, а потім модернізує вузол, який безпосередньо обмежує контракт. Виробник металу спочатку встановить облік енергії та викидів на рівні агрегату і модернізує найбільш завантажену ділянку. Оборонна компанія перейде від прототипу до виробничої документації, контролю версій, повторюваних випробувань і сервісу. Компанія інтегрується до міжнародного ринку через конкретну функцію. Вона може постачати не весь продукт, а сертифікований матеріал, компонент, програмний модуль, випробування або ремонт. Наприклад, виробник оптики може постачати модуль сенсора з українським програмним забезпеченням, калібруванням і сервісом, а не лише корпус або складання. Така функція має власну маржу, дані якості та можливість повторного використання в інших продуктах. Використання вторинної сировини також потребує технологічної дисципліни. Будівельна компанія може переробляти бетон із демонтованих споруд на сертифікований заповнювач після контролю забруднення і міцності. Металургійне підприємство може використовувати придатний воєнний брухт після сортування, радіаційного контролю та підтвердження хімічного складу. Це знижує частину матеріальних і логістичних витрат, але не скасовує вимог до безпеки й якості. Для залучення капіталу компанія підтримує прозору структуру власності, аудитовану звітність, реєстр пов’язаних сторін, прогноз грошового потоку, політику закупівель і технічну кімнату даних (data room). Ці дії ще не забезпечують біржове розміщення, але зменшують строк банківської та інвесторської перевірки.

Як компанії збережуть виробництво і підготують модернізацію

Щоб знизити вартість політичних пакетів, держава не повинна покладати повну інфраструктурну інвестицію на один завод. Група підприємств у регіоні може використовувати спільну підстанцію, локальну генерацію і накопичення, залізничну гілку, термінал, водоочищення, утилізацію відходів, лабораторію CBAM і метрології, навчальний центр, захищене сховище та житлову інфраструктуру. Міжнародна рамка екоіндустріальних парків UNIDO, Світового банку і GIZ описує спільні послуги та промисловий симбіоз як спосіб підвищення ресурсної ефективності [83]. Для кожного кластера створюється проєктна компанія або оператор із відкритими правилами доступу. Держава, громада та міжнародний партнер фінансують лише спільну частину, яка має суспільний або безпековий ефект. Компанії сплачують внесок, тариф або орендну плату відповідно до фактичного використання. Наприклад, одна модернізована підстанція і лабораторія верифікації можуть обслуговувати металургійного, машинобудівного та будівельного виробника, замість трьох окремих систем. Кластер не повинен перетворюватися на закриту субсидію для групи пов’язаних компаній. Доступ надається за технічними критеріями, тарифи публікуються, а оператор звітує про завантаження, витрати і результат. Така структура розподіляє фіксовану вартість між кількома користувачами та зменшує потребу у повторному фінансуванні однакових потужностей.

Як спільні регіональні потужності знизять вартість

Протягом перших 180 днів 2026 року держава має затвердити однакові правила для наступних інвестицій: паспорт промислового підключення, принципи тарифної прозорості, структуру гарантій і страхування, стандарт CBAM-обліку, порядок замовлення професій та стандарт проєктного паспорта. Цей етап ще не вводить нову потужність, але усуває різні трактування базових вимог і дає компаніям основу для підготовки фінансових моделей. У 2027 році банки, гарантійні установи, проєктні офіси, оператори інфраструктури та підприємства мають застосувати затверджені правила до перших перевірених проєктів. Банки надають фінансування, проєктні офіси завершують техніко-економічну документацію, оператори підтверджують підключення і логістичні слоти, а підприємства запускають кадрові програми та системи вимірювання викидів. До кінця року результатом мають стати компанії, які скоротили простої, отримали довший кредит, підготували працівників, виконали контракт і завершили інвестиційний етап у строк. У 2028 році незалежна контрольна оцінка має розділити проєкти за фактичною готовністю. Проєкти з повним доказовим пакетом отримають рішення «продовжити» (GO) і перейдуть до поетапного фінансування. Проєкти з конкретним розривом отримають рішення «доопрацювати» (HOLD) із відповідальним і строком повторної оцінки. Проєкти без покупця, енергії, фінансового закриття або прийнятного покриття ризику отримають рішення «зупинити» (STOP). Такий порядок виключить слабко підготовлені ініціативи з фінансування і покаже інвестору реальну якість виконання.

Що потрібно виконати у 2026-2028 роках

Якщо контрольна оцінка 2028 року підтвердить лише мінімальні пороги виживання, основні виробничі умови поліпшаться, але масштаб модернізації залишиться нерівномірним. Металургійні підприємства збережуть активи, зменшать простої, підтвердять викиди і підготують великі технологічні рішення. Енергетика перейде від аварійного ремонту до більшої розподіленої стійкості, хімічні підприємства отримають зрозуміліші умови газу й енергії, машинобудування отримає перші серійні контракти, будівельні проєкти ввійдуть у фінансування з готовою документацією, АПК збільшить частку переробки, а оборонні компанії запровадять системи якості і повторювані випробування. За сценарною моделлю дослідження індекс промислової спроможності у сценарії виживання становитиме 115,9 у 2028 році, 129,1 у 2030 році та 147,3 у 2035 році за бази 2025 = 100. Реальний ВВП у постійних доларах 2024 року оцінюється на рівні 202,7 млрд дол. у 2028 році, 217,4 млрд дол. у 2030 році та 263,4 млрд дол. у 2035 році. Ці значення є сценарними оцінками за визначених припущень і не замінюють офіційні прогнози. Після оцінки 2028 року держава і фінансові партнери переходять до масштабування лише тих проєктів, які отримали рішення «продовжити», підтвердили дані та фактичний приватний внесок. Якщо більшість проєктів потребуватиме доопрацювання, країна продовжить вибіркову модернізацію і повторить оцінку після усунення конкретних розривів. Якщо підтримка після 2028 року лише компенсуватиме високу собівартість, фінансуватиме продукт без ринку, оплачуватиме навчання без працевлаштування або формальну локалізацію без нової компетенції, сценарій виживання перетвориться на постійне субсидування чинних активів. Щоб цього уникнути, держава встановлює для кожного інструмента строк, показник результату і правило завершення, а незалежна оцінка визначає продовження, коригування або припинення підтримки.

Що покаже перевірка 2028 року

У 2026 році держава, бізнес і міжнародні партнери розпочнуть спільну підготовчу фазу для виживання і трансформації. Спочатку вони збережуть чинне виробництво та критичні компетенції, а потім сформують портфель проєктів,

Після контрольної оцінки 2028 року держава, банки, міжнародні партнери і приватні інвестори розпочнуть трансформаційне масштабування лише для проєктів, які підтвердили попит, технічну готовність, інфраструктуру, команду, ризик і власний капітал. У 2029-2030 роках ці проєкти отримають довге фінансування, введуть нові потужності та створять повторюваний попит для українських постачальників.

Трансформація - як масштабувати інвестиції і створити конкурентний експорт у 2028-2035 роках

Щоб проєкт перейшов до трансформації після 2028 року, компанія підтвердить покупця, технологію, землю, дозволи, енергію, маршрут, команду, сертифікацію, фінансування, страхування і незалежну технічну оцінку. Одночасно держава та оператори інфраструктури скоротять простої і строки підключення, банки подовжать кредит, а приватні інвестори перетворять частину ризику на акціонерний капітал. Масштабування виконується у кілька послідовних етапів. Спочатку готовий проєкт отримує фінансове закриття. Потім строки постачання обладнання, енергопідключення, підготовки команди та відповідності стандартам узгоджуються з календарем будівництва. Перший серійний випуск підтверджує якість і собівартість. Повторюваний контракт забезпечує регулярні замовлення для постачальників. Після локалізації частини матеріалів, компонентів, сервісу і програмного забезпечення зростає внутрішня додана вартість. На завершальному етапі компанія розширює експорт, а набуті компетенції використовуються під час розроблення наступного продукту. За сценарною моделлю дослідження індекс промислової спроможності у сценарії трансформації становитиме 137,7 у 2028 році, 163,6 у 2030 році та 190,3 у 2035 році за бази 2025 = 100. Реальний ВВП у постійних доларах 2024 року оцінюється на рівні 207,9 млрд дол. у 2028 році, 229,4 млрд дол. у 2030 році та 302,3 млрд дол. у 2035 році. Ці значення показують умовний результат системного виконання і не є офіційним макроекономічним прогнозом.

Що має бути готовим до масштабування після 2028 року

Після 2028 року підготовлені проєкти потребуватимуть не одного державного фонду, а поєднання довгого кредиту, облігацій, акціонерного капіталу, гарантій та міжнародного співфінансування. Ринок капіталу має спрямовувати заощадження до компаній, здатних створити перевірюваний грошовий потік. Які правила потрібні для ефективного ринку цінних паперів Після 2028 року Україні потрібен внутрішній ринок, який спрямовує заощадження до виробничих активів і дає інвестору можливість оцінити ризик, дохідність та вихід. Міністерство фінансів підтримує гривневу криву дохідності ОВДП, Національний банк забезпечує фінансову стабільність, а НКЦПФР і ринкова інфраструктура створюють прозорі правила випуску, торгівлі, клірингу, депозитарного обліку та розкриття інформації. Першими інструментами масштабування стають корпоративні та проєктні облігації прозорих емітентів, зелені й перехідні облігації, фонди прямих інвестицій, конвертований капітал та міноритарні розміщення державних і приватних компаній. Держава формує орієнтир умов, але корпоративна ставка має відображати кредитний, галузевий, валютний і ліквідний ризик. Інвестор у воєнній економіці очікує вищу дохідність і сильніші права контролю. Держава знижує некомерційний ризик, але не гарантує прибуток. Для товарних секторів біржова інфраструктура може підтримувати складські розписки, стандартизовані форварди й деривативи з фізичною поставкою та лімітами ризику. Аграрна компанія страхує ціну зерна або олії, металургійний виробник - ціну сировини чи енергії, а покупець і банк бачать узгоджений грошовий потік. Такі інструменти запускаються лише після стандартизації якості, надійного складського обліку, клірингу та нагляду. Для трансформаційного масштабування держава, міжнародні фінансові установи, банки та приватні інвестори мають мобілізувати 107,3 млрд дол. до 2030 року та 199,5 млрд дол. до 2035 року. Валовий ресурс поєднує пряме фінансування, гарантії, страхування, поворотний капітал і приватні інвестиції. Кожний проєкт окремо показує власний внесок, строк боргу, умовну експозицію гаранта, очікуваний грошовий потік і умову завершення підтримки. Рисунок 7. Орієнтовний валовий ресурс трансформаційної траєкторії. Показники до 2030 і 2035 років описують масштаб інструментів для енергетики, логістики, праці, локалізації, майбутніх індустрій і фінансування. Загальний ресурс не дорівнює бюджетним витратам. Для кожного напряму окремо визначаються джерело, строк, поворотність, гарантійна експозиція та приватний внесок. Умовний інвестиційний комітет має ранжувати проєкти не за розміром заявленої інвестиції, а за перевіреними результатами. Спочатку він оцінює попит і готовність до фінансового закриття, потім приріст продуктивності та доданої вартості, після цього частку компонентів, інженерії, сервісу, даних та інтелектуальної власності, що залишиться в Україні. Додатково комітет перевіряє експортний потенціал, стійкість до ризику та спільну інфраструктуру або компетенції, доступні іншим компаніям. Держава і партнери надають публічне фінансування поетапно. Перший транш оплачує підготовку, пілотну лінію і перевірку технології. Наступний етап починається після підтвердження покупця і приватного внеску. Фінансування масштабування надається після серійного випуску, контролю якості та виконання контракту. Такий порядок обмежує ризик фінансування великого активу до перевірки базової економіки. Національний фонд трансформаційних інвестицій Для фінансування раннього ризику держава може створити Національний фонд трансформаційних інвестицій як суверенний фонд розвитку з комерційним мандатом. Фонд не замінює бюджетні програми і не фінансує збиткову компанію лише через її галузеву належність. Він інвестує міноритарний акціонерний або квазіакціонерний капітал у проєкти з підтвердженим покупцем, приватним співінвестором, технологічною додатковістю та визначеним виходом. Ireland Strategic Investment Fund поєднує комерційну дохідність з економічним ефектом і повідомляв, що 5 млрд євро його зобов’язань залучили 8,6 млрд євро співінвестицій [79]. Bpifrance використовує прямі інвестиції та фонд фондів [80]. Окремі інструменти Bpifrance надають гарантії та довгострокове фінансування [81]. Німецький Germany Fund застосовує гарантії, розподіл ризику та пряме співінвестування для мобілізації приватного капіталу [82]. Для України ці приклади визначають стандарти управління, а не готові пропорції фінансування. Фонд має незалежну наглядову раду та інвестиційний комітет, правила конфлікту інтересів, ліміти на сектор і одного емітента, зовнішній аудит, оцінку портфеля та публічний звіт про додатковість. Кожна інвестиція містить умови технологічної функції в Україні, приватного внеску, корпоративного управління, безпеки даних і виходу через продаж стратегічному інвестору, біржове розміщення або погашення квазікапітального інструмента. Що показують міжнародні приклади Ринок капіталу стає джерелом промислових інвестицій після появи якісних емітентів, довгих заощаджень, захисту інвестора та регулярних розміщень. Окреме біржове рішення без цих умов не створить ліквідності. Польща розвивала ринок через приватизаційні розміщення, пенсійні заощадження та посилення корпоративного управління [84]. Балтійські біржі інтегрували списки і правила торгівлі [85]. Румунія поєднала гармонізацію правил із участю міжнародних установ та розміщенням великих компаній [86]. Ці приклади показують, що ліквідність виникає після появи якісних емітентів, довгих заощаджень, захисту інвестора і регулярних розміщень. Ці приклади не означають, що біржове розміщення автоматично створює конкурентну економіку. Держава спочатку очищує фінансову звітність, визначає права інвесторів, забезпечує незалежну раду і продає міноритарну частку за прозорою процедурою. Після розміщення компанія має виконувати регулярне розкриття інформації і відповідати перед новими акціонерами. Досвід Бельгії показує, що співвідношення державного боргу може знижуватися після тривалого періоду первинних профіцитів, економічного зростання і зменшення процентного навантаження [87]. Операції з активами доповнювали цю політику, але не замінювали бюджетну дисципліну [88]. Для України цей досвід означає, що інвестиції мають збільшувати майбутню податкову базу, а борг має залишатися сумісним із довгостроковими доходами держави.

Як підготовлені проєкти отримають капітал

У трансформаційній траєкторії уряд не обмежуватиме CBAM звітністю окремих експортерів. Міністерства економіки, енергетики, довкілля та фінансів створять спільну систему даних, верифікації, енергетичних коефіцієнтів і технологічних планів для сталі, цементу, алюмінію, добрив, електроенергії та водню. Податкова і митна політика, державні закупівлі, енергетичні інвестиції та експортне просування підтримуватимуть одну послідовність декарбонізації. Європейська комісія застосовує основний режим CBAM з 1 січня 2026 року [76]. Правила дозволяють враховувати вартість вуглецю, сплачену у третій країні, за умови належного підтвердження [78]. Україна має узгодити національний облік викидів, можливий механізм ціни на вуглець і технологічну модернізацію. Рішення має враховувати конкурентоспроможність енергоємних секторів, соціальні наслідки та використання доходів для модернізації. У національній програмі фіксуються технологічні маршрути і перші ринки. Для сталі це електродугове виробництво, DRI/HBI, низьковуглецева електроенергія та цифровий паспорт партії. Для цементу - зменшення клінкерного коефіцієнта, альтернативне паливо, енергоефективність і уловлювання CO2 там, де воно економічно обґрунтоване. Для добрив - енергоефективність, контроль N2O, низьковуглецевий водень і простежуваність сировини. Держава просуватиме ці продукти через закупівлі відбудови, експортне кредитування, торговельні місії та угоди з європейськими покупцями. Виконання такої програми створює нові індустрії лише за наявності конкурентної собівартості. Технологічний проєкт проходить перевірку попиту, енергії, CAPEX, операційних витрат, ціни вуглецю і контракту. Якщо продукт не має покупця або не досягає потрібної собівартості, держава не масштабує підтримку.

Як CBAM стане частиною промислової стратегії

Держава має змінити правила і спільну інфраструктуру так, щоб приватний інвестор отримав передбачувані умови, а публічний ресурс не заміняв капітал власника. Рішення мають поєднати енергетику, ринок капіталу, закупівлі, стандарти, освіту та експортну підтримку. Як прибрати приховані енергетичні обмеження У трансформаційній траєкторії уряд переведе соціальну підтримку з прихованих боргів і перехресного субсидування до адресних бюджетних механізмів. НКРЕКП застосовуватиме незалежне регулювання, а тарифи окремо показуватимуть енергію, мережі, резерв, декарбонізацію і суспільні зобов’язання. Після врегулювання накопичених боргів енергетичні компанії отримають передбачуваний грошовий потік для ремонту, захисту і нових потужностей. Реформа узгоджується з інтеграцією до ринку електроенергії ЄС, відмовою від постійних граничних оптових цін (price caps), конкурентним залученням нової генерації та прозорим обліком гарантій і боргів [92]. Соціальний захист зберігається, але його вартість ухвалюється як бюджетне рішення, а не переноситься на баланс підприємства або мережі. Показниками є скорочення боргів, частка адресної допомоги, введена потужність, конкуренція постачальників та зниження варіативності промислової ціни. Як поєднати промислову, інноваційну та інвестиційну політику Уряд має фінансувати не назву технології, а перевірюваний перехід від дослідження до прототипу, першого замовлення, серійного випуску і приватного співфінансування. Кожний етап отримує окремий показник, строк і право припинити підтримку. SPRIND застосовує поетапне фінансування та автономних програмних керівників [60]. Канадські інноваційні кластери фінансують консорціуми компаній і дослідницьких організацій [61]. ARPA-E використовує технологічні етапи та право припинити фінансування після невиконання [62]. European Innovation Council поєднує грант з акціонерним капіталом [63]. Україна може застосовувати ці механізми для оборонних, енергетичних і наукоємних технологічних програм, якщо кожний етап має технічний результат та незалежну оцінку. Трансформаційні рішення починаються до 2028 року, коли держава готує правову та інфраструктурну основу, а бізнес підтверджує проєкти. Після контрольної оцінки уряд масштабує лише ті інструменти, які створили приватний внесок, введену потужність, продуктивність або експортний контракт. Програма виживання тому проєктується як перша фаза трансформації, а не як окрема система постійної компенсації. Держава забезпечує п’ять взаємопов’язаних результатів. Вона формує довгий попит через оборонні, енергетичні та інфраструктурні закупівлі; створює ринок капіталу і незалежний фонд співінвестування; фінансує спільні регіональні потужності; впроваджує CBAM і стандарти; забезпечує конкуренцію, корпоративне управління та захист інвестора. Оборонний сектор може стати одним із драйверів ВВП, якщо закупівля переходить від одиничного виробу до серійного контракту, а в Україні залишаються інженерія, програмне забезпечення, компоненти, випробування, сервіс та права на технологію. Державне фінансування застосовує різні форми відповідно до ризику. Грант фінансує дослідження або суспільну інфраструктуру. Поворотний кредит фінансує актив із прогнозованим грошовим потоком. Гарантія покриває визначений ризик. Акціонерна інвестиція фонду бере участь у потенційному зростанні та має план виходу. Контракт на результат або інструмент, пов’язаний з виручкою, може застосовуватися як пілот для компанії з нестабільним раннім доходом, але тільки після незалежної оцінки і з обмеженням загальної виплати.

Які державні рішення забезпечать трансформацію

У трансформаційній траєкторії керівництво компанії визначатиме не лише обсяг виробництва, а конкретну функцію, за яку покупець платитиме вищу маржу. Металургійна компанія зможе перейти від напівфабрикату до спеціальної сталі, залізничного колеса або сертифікованої низьковуглецевої заготовки з випробуванням і сервісом. Оборонна компанія зможе постачати не лише платформу, а оптику, сенсор, програмне забезпечення, дані, навчання і ремонт. Для залучення акціонерного або облігаційного капіталу власник готує компанію до зовнішнього контролю. Він розкриває структуру власності, фінансові результати, пов’язані сторони, ризики, договори, інтелектуальну власність та екологічні показники. Наглядова рада контролює стратегію і конфлікти інтересів, а незалежний аудит підтверджує звітність. Компанія, яка не готова до прозорості, отримує нижчу оцінку або дорожчий капітал. Корпоративна стратегія також визначає валютну структуру боргу, строк погашення, політику хеджування, резерв ліквідності та межу державної підтримки. Підприємство залучає гарантію або фонд лише до того ризику, який не може покрити самостійно. Після стабілізації грошового потоку воно рефінансує публічний або пільговий ресурс конкурентним боргом чи акціонерним капіталом.

Як компанії підвищуватимуть конкурентність

Після 2028 року регіональні кластери масштабують спільні потужності, підготовлені під час сценарію виживання. Оператор кластера об’єднує енергетику, логістику, воду, відходи, метрологію, CBAM-верифікацію, випробування, навчання та безпеку. Компанії фінансують частину відповідно до використання, а держава та партнери покривають лише спільну інфраструктуру з підтвердженим суспільним ефектом. Наприклад, кластер навколо металургії, машинобудування та будівельних матеріалів може спільно фінансувати підстанцію, залізничну гілку, сортування брухту, лабораторію хімічного складу та верифікацію викидів. Оборонно-електронний кластер може використовувати спільний центр електромагнітної сумісності, оптичних випробувань, калібрування і захищеного виробництва. Така структура знижує фіксовану вартість для кожної компанії та прискорює появу постачальників. Як забезпечити енергію для довгих контрактів Після 2028 року Міністерство енергетики, оператори мереж, місцева влада та промислові споживачі мають планувати генерацію, накопичення, мережі, керування попитом, мікромережі, цифровий моніторинг і фізичний захист для конкретних кластерів із підтвердженим попитом. Великі підприємства визначають базове навантаження, автоматизовані системи забезпечують гнучкість, а розподілена генерація підтримує безперервність майданчиків. Фінансування отримує не ізольований енергетичний актив, а проєкт, пов’язаний із довгим виробничим контрактом. Зв’язок між енергетичним проєктом і виробничим покупцем зменшує ризик для обох сторін. Підприємство отримує прогнозовану енергію та строк підключення. Генеруючий проєкт отримує довгий грошовий потік. Банк бачить два пов’язані контракти. Корпоративна трансформація Ørsted показує, як чіткий стратегічний напрям, портфельні рішення, державна участь і довгий капітал можуть змінити технологічний профіль компанії [39]. Як оборонні технології створять нові виробничі зв’язки У 2028-2030 роках держава має перетворити короткий цикл випробування українських безпілотних систем, сенсорів, оптоелектроніки, зв’язку, машинного зору, роботизованих платформ і програмних систем управління на серійне замовлення. Довгостроковий контракт встановлює технічні вимоги, календар повторюваних випробувань і обсяг виробництва. Компанія у відповідь створює систему якості, виробничу документацію, сервіс, кібербезпеку і план цивільного застосування. DARPA формує технологічну місію і фінансує високоризикову розробку [56]. Defense Innovation Unit прискорює перехід комерційної технології до контракту з державним замовником [57]. NATO DIANA надає доступ до тестових центрів і міжнародної мережі [58]. European Defence Fund підтримує спільні європейські консорціуми [59]. Україна має поєднати ці функції у послідовність, де успішний тест переходить у серійне замовлення, спільне виробництво та експорт із визначеною часткою української інженерії і прав на технологію. Як перетворити прикладні дослідження на продукти Прикладне дослідження створює економічний результат після появи власника технології, ліцензії, пілотної лінії, покупця і виробничої команди. Без цих елементів науковий результат не переходить у виручку, податки або нове виробництво. VTT поєднує прикладні дослідження з корпоративними проєктами і ліцензуванням [53]. Manufacturing USA надає компаніям спільне обладнання та виробничі інститути [54]. Israel Innovation Authority підтримує дослідження, пілоти та комерціалізацію через різні програми [55]. Для України практичним результатом мають бути ліцензійний договір, нова технологічна компанія (spin-off) із визначеними правами, пілотна лінія та перший корпоративний покупець. У 2028-2035 роках університети й дослідні інститути мають передавати результати прикладних досліджень у ліцензії, спільні продукти та нові компанії. Для цього держава й установи створюють професійні офіси технологічного трансферу, фонди доказу концепції, патентну підтримку, лабораторії прототипування, доступ до випробувань і прозорі правила розподілу часток. Дохід від ліцензій, роялті або часток фінансує наступні дослідження. Cambridge Enterprise професійно управляє патентами, ліцензіями та створенням компаній [48]. Oxford University Innovation використовує аналогічну модель для трансферу технологій [49]. Max Planck Innovation управляє комерціалізацією результатів досліджень мережі інститутів [50]. Fraunhofer скорочує шлях від прикладного дослідження до промислового контракту [51]. Catapult Network надає компаніям спільне обладнання і демонстраційні потужності [52]. Українська мережа може почати з сенсорів, оптоелектроніки, роботики, силової електроніки, напівпровідникових матеріалів, нових сплавів, енергетичного обладнання, біотехнологій і промислового програмного забезпечення. Чому компоненти, метрологія і стандарти визначають якість До початку серійного випуску підприємство має забезпечити стабільну якість, простежуваність і доступ до критичних компонентів. Компанія спочатку вимірює процес за допомогою сенсорів, контролерів, метрології та виробничого програмного забезпечення, потім стабілізує контроль і автоматизує повторювані операції. Після цього оптимізація змінює собівартість, якість і строк поставки. Завод Siemens в Амберзі показує роль наскрізних даних і автоматизації у серійному виробництві [42]. Фабрика Bosch у Дрездені показує роль метрології та штучного інтелекту у контролі якості [43]. European Chips Act поєднує дослідження, пілотні лінії, виробничі інвестиції та кадри [45]. CHIPS for America пов’язує публічне фінансування із зобов’язаннями компаній щодо виробництва і розвитку компетенцій [46]. Українська спеціалізація може зосередитися на силовій електроніці, сенсорних матеріалах, оптоелектроніці, фотоніці, детекторах, корпусуванні, тестуванні, радіаційно стійкій електроніці та спеціалізованому проєктуванні.

Яку спільну інфраструктуру і технології потрібно розвивати

Трансформація відбуватиметься через конкретні продукти і виробничі процеси, а не через загальне збільшення промислового випуску. Кожний сектор має визначити функції, у яких українська компанія зможе отримувати більшу частину доданої вартості. Підвищення доданої вартості у металургії У 2028-2035 роках металургійні компанії мають використовувати залізну руду, чинні активи, інженерні команди, транспортні зв’язки і близькість до ринку ЄС для переходу до продукції з вищою доданою вартістю. Спочатку вони підтверджують дані про енергію та викиди, укладають довгі контракти і розподіляють CAPEX за етапами. Після цього модернізація агрегатів, електродугове виробництво, використання брухту, DRI/HBI, чистіша електроенергія, цифровий контроль і спеціальні сталі формують окремий маршрут для кожного активу. HYBRIT об’єднав виробника сталі, гірничу компанію та енергетичного партнера навколо водневого відновлення заліза [37]. Stegra поєднала водень, металургійний актив, довгі контракти і багатошарове фінансування [38]. Для України висновок полягає у необхідності єдиного проєкту, де руда, енергія, технологія, покупець, логістика і CBAM-дані підтверджені до масштабного фінансування. Хімія, добрива і матеріали У 2028-2035 роках хімічні підприємства мають використати аграрний попит, газову інфраструктуру і досвід великотоннажного виробництва для зниження енергомісткості та розширення продуктового портфеля. Інвестиції спрямовуються на скорочення викидів N2O, модернізацію аміачних установок і виробництво спеціальних добрив, промислових газів та компонентів для нових технологій. Водневий проєкт отримує економічне обґрунтування лише після підтвердження покупця, доступної електроенергії та вимог до продукту. Цемент, скло, кераміка і будівельні матеріали визначатимуть довговічність відбудови. Нижча частка клінкеру, альтернативне паливо, повторне використання матеріалів, цифрові паспорти, модульне виробництво і конструкції для захищеної інфраструктури формуватимуть новий продуктовий стандарт. На підприємстві Brevik CCS промислове уловлювання CO2 інтегроване у виробництво цементу [40]. Northern Lights створює спільну інфраструктуру транспортування і зберігання CO2 [41]. Українська закупівля може створити перший ринок для матеріалів із підтвердженою довговічністю, енергоефективністю і вуглецевим профілем. Машинобудування, електроніка і напівпровідникова спеціалізація У 2028-2035 роках машинобудівні компанії поєднуватимуть механічні системи з електронікою, програмним забезпеченням, сервісом і даними, щоб підвищувати продуктивність у секторах-споживачах. Внутрішній попит виникатиме через модернізацію енергетики, води, будівництва, оборони та промисловості. Серійна закупівля дозволить локальним постачальникам інвестувати у верстати, метрологію, контроль якості та випробування. Повний цикл передових мікросхем потребує масштабу, який перевищує реалістичний стартовий ресурс України. Спеціалізація має спиратися на науку, оборонний і енергетичний попит та міжнародне партнерство. ITRI забезпечив технологічну і кадрову основу для розвитку тайванського напівпровідникового сектора, включно з TSMC [44]. Нова фабрика Infineon у Дрездені поєднує велику корпоративну інвестицію з державною підтримкою, енергією, кадрами і чітким продуктовим ринком [47]. Український перший крок має поєднати лабораторію, пілотну лінію, тестування, університетську програму, корпоративного покупця і план серійного виробництва. Агропромисловий комплекс і глибша переробка У 2028-2035 роках агропромислові компанії мають збільшити додану вартість на одиницю сировини, використовуючи наявний фізичний обсяг виробництва і валютну виручку. Інвестиції у білкові інгредієнти, спеціальні олії, готові продукти, біоматеріали, біогаз, біометан, точне землеробство, сенсори води і ґрунту, холодну логістику та простежуваність створюють попит на машинобудування, упаковку, лабораторії, енергію і сертифікацію. Перші проєкти мають бути прив’язані до покупця і доступної сировинної бази. Після стабілізації якості компанія розширює бренд і сервіс, а постачальники переходять від окремих робіт до серійних функцій. Такий перехід зменшує залежність експорту від цінового циклу базових товарів. Попит будівництва на продукцію української промисловості У 2026-2035 роках держава і громади формуватимуть довгостроковий попит на житло, транспорт, енергетику, воду, підземну і захищену інфраструктуру. Щоб цей попит підтримував українське виробництво, закупівлі мають оцінювати вартість життєвого циклу, швидкість монтажу, енергоефективність, ремонтопридатність, вуглецевий профіль і локальні виробничі функції. Підготовлений портфель забезпечить виробникам матеріалів і обладнання прогнозований ринок, а серійні рішення скоротять строк і вартість наступних черг. До 2035 року секторні проєкти мають сформувати узгоджений результат. Металургія переходить до чистішої енергії, електродугових печей, DRI/HBI, спеціальних сталей і цифрового контролю для ринків ЄС, відбудови та машинобудування. Хімія і добрива знижують енергомісткість та викиди N2O і розширюють спеціальні продукти. Виробники будівельних матеріалів застосовують модульність, ресурсну ефективність, цифрові паспорти й довговічність. Машинобудування та електроніка постачають автоматизацію, сенсори, контролери, програмне забезпечення і сервіс для енергетики, оборони, водної інфраструктури та промисловості. Напівпровідникові напрями зосереджуються на оптоелектроніці, фотоніці, силовій електроніці, тестуванні та корпусуванні, а агропромисловий комплекс збільшує глибину переробки, застосування біотехнологій, холодну логістику і простежуваність.

Як змінюватимуться ключові сектори

Потреба у працівниках для трансформації визначатиметься після затвердження портфеля проєктів. Для кожної нової або модернізованої потужності компанія має назвати професії, кількість людей, дату готовності, строк навчання, продуктивність, можливість автоматизації, житло і транспорт. Національний показник формується з цих проєктних планів і не повинен розраховуватися як сума соціальних груп, що перетинаються. Збільшення кількості зайнятих саме по собі не підтверджує трансформацію. Підприємства мають підвищувати додану вартість на відпрацьовану годину через обладнання, автоматизацію, навички, управління і стандарти. Кадровий результат оцінюється за продуктивністю, строком виходу працівника на повну спроможність і стабільністю зайнятості після запуску. Локалізація підвищує національну додану вартість лише тоді, коли український постачальник виконує конкурентну функцію. Наприклад, у залізничному машинобудуванні такою функцією може бути спеціальна сталь, механічна обробка колеса, неруйнівний контроль і сервіс; у безпілотній системі - оптичний модуль, контролер, українське програмне забезпечення, випробування та ремонт; у будівництві - сертифікований заповнювач із переробленого бетону з лабораторним паспортом. Держава та замовник мають вимірювати не лише частку місцевого походження, а створену компетенцію, її використання в наступному продукті та експортний потенціал. У глобальному виробничому ланцюгу різні компанії отримують дохід за матеріал, компонент, систему, програмне забезпечення, бренд, сервіс, фінансування, дані та інтелектуальну власність. Україна має обирати конкретні функції, сумісні з наявними компетенціями. Оптоелектронна компанія може розробляти сенсор, виконувати калібрування і сервіс, а міжнародний партнер забезпечує серійний чип і доступ до ринку. Аграрна компанія може постачати білковий інгредієнт із підтвердженою якістю замість зерна. Енергетична компанія може виробляти силовий модуль, систему керування і ремонтну послугу замість імпорту готового обладнання. Розподіл маржі, даних і прав інтелектуальної власності визначається до масштабування.

Як підготувати працівників і закріпити виробничі функції в Україні

Перші результати мають бути видимими у 2030 році через введені потужності, приватний капітал і нові контракти. У 2035 році оцінка має показати зміну продуктивності, експорту, зайнятості та технологічної структури. Перша хвиля 2028-2030 років Після контрольної оцінки 2028 року підготовлені проєкти отримають фінансування, а державні та приватні замовники забезпечать повторюваний попит. У 2029-2030 роках підприємства введуть перші модернізовані потужності, пройдуть CBAM-верифікацію і підготують працівників під конкретне обладнання. Прикладні центри укладуть перші ліцензійні угоди та створять нові технологічні компанії, а міжнародні спільні підприємства зафіксують українську частку інженерії, виробництва і сервісу. На першій хвилі імпорт може зростати швидше за експорт, оскільки країна купує обладнання, технології, компоненти і енергетичні системи. Такий зовнішній дефіцит є керованим, якщо він пов’язаний із конкретними проєктами, які мають покупця і строк виходу на виробничу потужність. Модель зовнішнього сектору має відокремлювати інвестиційний імпорт від споживчого і показувати, коли нова потужність починає формувати експортну виручку. Друга хвиля 2031-2035 років У 2031-2035 роках перші проєкти вийдуть на повне завантаження. Українські постачальники отримають нові компонентні функції, наукові центри забезпечать повторюваний потік технологій, оборонні рішення перейдуть до цивільних продуктів, енергетичні кластери підтримуватимуть великі промислові контракти, а декарбонізація зменшить ризик втрати ринку ЄС. На цій фазі локалізація замінюватиме частину імпортних компонентів, а експорт складніших продуктів зростатиме швидше за операційний імпорт. Торговельне сальдо залежатиме від зовнішнього попиту, енергії, продуктивності, валютного курсу, імпортної частки, сервісного експорту та доходів від інтелектуальної власності. Оцінка зовнішнього балансу має окремо показувати кожний із цих каналів; технічна доларова таблиця залишається поза доказовою базою до завершення узгодження цін і зовнішнього сектору. Які ризики потрібно перевіряти щороку Безпекова загроза збільшує CAPEX, страхову премію і строк запуску. Нестача генерації та мережевої потужності створює енергетичний ризик. Високі ставки і валютні коливання підвищують фінансовий ризик. Розподіл відповідальності між багатьма установами без єдиного календаря збільшує виконавчий ризик. Нестача працівників затримує монтаж і серійний випуск. Зміна попиту і ціни створює ринковий ризик. Пілот, який не досягає потрібної собівартості або якості, підтверджує технологічний ризик. Щорічний огляд перевірятиме введену потужність, фактичний приватний капітал, виконання проєктів у строк, нові експортні контракти, продуктивність, зайнятість, ветеранську інтеграцію, вуглецеву верифікацію і кількість локальних постачальників. Уряд, фонд або кредитор продовжуватиме підтримку після підтвердженого результату і коригуватиме параметри за відхилення. Фінансування завершуватиметься, якщо незалежна оцінка покаже, що інструмент не змінює поведінку компанії або не створює суспільної віддачі. Контроль трансформаційної траєкторії відбувається у три строки. У 2028 році критичні програми мають досягти трансформаційних порогів, а проєкти - завершити підготовку для рішення про масштабування. У 2030 році перші потужності мають бути введені, а приватний капітал і серійні контракти - підтверджені, після чого держава розширює результативні інструменти та усуває спільні інфраструктурні обмеження. У 2035 році нові технологічні й компонентні спроможності мають працювати у кількох секторах, а фінансування раннього ризику поступово замінюється конкурентним капіталом, експортом і наступною хвилею інновацій.

Які результати мають бути досягнуті у 2030 і 2035 роках

Після контрольної оцінки 2028 року держава, банки, міжнародні партнери і приватні інвестори розпочнуть трансформаційне масштабування лише для проєктів, які підтвердили попит, технічну готовність, інфраструктуру, команду,

Стратегічна рамка дає готову послідовність роботи: зафіксувати поточний стан, визначити майбутній результат, встановити причинний зв’язок, призначити відповідального, підготувати проєкт, перевірити ризик і прийняти рішення про наступний етап. Держава застосовує цю послідовність до політичних пакетів, а компанія - до інвестиційного проєкту.

Практична стратегія переходу від сценарію до дії

Перший крок фіксує фактичний стан у фізичних і фінансових одиницях. Для підприємства це доступні мегавати, випуск, простої, працівники, строк кредиту, покупець, маршрут і викиди. Для держави це виробництво, інвестиції, експорт, бюджетний ризик, зайнятість та кількість підготовлених проєктів. Ціль має містити результат і дату. До 2028 року виживання має зменшити операційний ризик та створити перевірений портфель проєктів. До 2030 року підготовлені проєкти мають запустити перші нові потужності. До 2035 року трансформація має збільшити продуктивність, додану вартість, складність експорту і внутрішню інвесторську базу. Простий приклад: завод має верстат і замовлення, але отримує лише 12 МВт замість потрібних 20 МВт. Стратегічна ціль не формулюється як «поліпшити енергетику». Вона встановлює джерело додаткових 8 МВт, оператора мережі, тариф, дату підключення і резерв на випадок пошкодження.

Вихідна позиція і цілі на 2028, 2030 та 2035 роки

Кожне рішення описується через шість елементів: проблема, дія, відповідальний, ресурс, строк і вимірюваний результат. Якщо одного елемента немає, програма не готова до фінансування. Підтверджене енергетичне підключення зменшить очікувані простої. Менші простої підвищать використання обладнання. Вища завантаженість знизить постійні витрати на одиницю продукції. Нижча собівартість підвищить імовірність контракту та здатність обслуговувати кредит. Цей ланцюг можна перевірити за даними підключення, виробничого графіка, собівартості, контракту і платежів за кредитом. Збіг двох показників не доводить причинний зв’язок. Зростання ВВП може виникнути через державне споживання або зовнішнє фінансування, навіть якщо промисловий випуск не відновився. Тому стратегія перевіряє окремо виробництво, інвестиції, експорт, продуктивність і введені потужності.

Причинний ланцюг від рішення до результату

Стратегічний форсайт виявляє зміни, які ще не відображені у звичайній статистиці: нові стандарти ЄС, технологічні заміни, поведінку покупців, дефіцит професій або нові моделі фінансування. OECD рекомендує використовувати форсайт для підготовки стійкої державної політики за кількох можливих майбутніх умов [5]. Прогноз оцінює найбільш імовірний короткостроковий рух показників за визначених припущень. Моделювання стану оновлює оцінку після появи нових даних. Фільтр Калмана є одним із методів, який поєднує попередню оцінку з новим сигналом різної якості [11]. Практичний приклад: офіційний прогноз передбачає певний темп ВВП, але нові атаки скорочують доступну енергетичну потужність, а страхова програма одночасно знижує ризик частини проєктів. Форсайт фіксує нову структуру ризику, прогноз перераховує короткостроковий випуск, а модель стану змінює оцінку готовності енергетики та пріоритети портфеля. Уряд після цього переносить ресурс із проєктів без резервного живлення до проєктів, які можуть завершити будівництво і виконати контракт.

Форсайт, прогноз і моделювання стану працюють разом

Політика отримує економічний зміст лише після появи проєктів із покупцем, технологією, CAPEX, календарем, командою, дозволами, енергією, маршрутом та фінансовою структурою. Назва програми або встановлений ліміт гарантій не є результатом. Проєктний офіс застосовує однаковий паспорт до всіх заявок. Спочатку він перевіряє попит і технічну готовність. Потім оператори підтверджують інфраструктуру, банк оцінює грошовий потік, страховик визначає покриття, а інвестор підтверджує власний внесок. Кластерний проєкт об’єднує кілька компаній лише після документованого спільного попиту на підстанцію, термінал, лабораторію або центр підготовки працівників.

Політичний пакет перетворюється на портфель проєктів

Валовий ресурс сценарію складається з різних інструментів і не дорівнює прямим бюджетним видаткам. Прямий публічний ресурс створює фактичний видаток. Гарантія або страхування створює умовний ризик. Кредит має бути повернений. Акціонерний капітал бере участь у майбутній вартості компанії. Подвійний рахунок усувається на рівні кожного проєкту. Якщо банк надає кредит під державну гарантію, кредит входить до фінансування проєкту, а очікувана втрата за гарантією входить до бюджетного ризику. Повна сума кредиту і повна сума гарантії не додаються як дві окремі інвестиції. Економічний результат розраховується порівняно з інерційною траєкторією. Додатковий випуск, додана вартість, експорт, зайнятість і податки обліковуються окремо. Імпортне обладнання не включається до внутрішньої доданої вартості, але враховується як умова майбутньої продуктивності. Макроекономічні порівняння використовують постійні долари 2024 року та єдиний валютний метод. Сценарні значення залишаються аналітичними оцінками, а офіційна статистика використовується як зовнішній контроль.

Фінансова структура показує реальну ціну політики

Стрес-тест перевіряє проєкт за гірших умов: пізніший запуск, дорожча енергія, нижчий попит, вища ставка, пошкодження активу або затримка маршруту. Проєкт переходить далі, якщо компанія зберігає ліквідність, покупця і здатність завершити будівництво після реалістичного шоку. Сценарні вправи Банку Канади та OSFI пов’язують ризик із конкретним каналом і строком [65]. Банк Англії вимагає пояснювати припущення, вплив на баланс і управлінську відповідь [66]. Для українського промислового проєкту це означає окрему перевірку енергетичного, безпекового, валютного, технологічного і ринкового ризику, а також чітке визначення того, хто покриває кожний ризик.

Стрес-тест визначає, який ризик можна фінансувати

У 2028 році незалежна оцінка перевірить покупця, технологію, землю, дозволи, енергію, маршрут, команду, сертифікацію, власний внесок, кредит і страхове покриття. Оцінка не присуджує фінансування автоматично, а визначає наступну дію. «Продовжити» (GO) означає перехід до детальної перевірки та поетапного фінансування. «Доопрацювати» (HOLD) визначає конкретний розрив, відповідального і дату повторної оцінки. «Зупинити» (STOP) припиняє подальше використання публічного ресурсу, якщо немає покупця, життєздатної технології, критичної інфраструктури або здатності повернути капітал.

Рішення 2028 року: продовжити, доопрацювати або зупинити

Щомісяця оператори оновлюють фізичні дані про енергію, маршрути, будівництво і виробництво. Щокварталу уряд, банки та інвестори переглядають виконання проєктів, використання гарантій, зміни попиту і ризики. Щороку незалежна оцінка порівнює фактичний стан з інерцією, виживанням і трансформацією та змінює пріоритети наступного бюджету. Журнал рішень зберігає попереднє припущення, новий факт, зміну оцінки, відповідального і наступну дію. Цей журнал дає змогу пояснити, чому проєкт отримав додатковий ресурс, був доопрацьований або зупинений. Новий факт змінює рішення лише через визначений причинний канал: зростання експорту без підвищення доданої вартості не підтверджує трансформацію, а введення потужності без покупця не підтверджує окупність.

Стратегія оновлюється за календарем даних

Держава відповідає за правила, критичну інфраструктуру, гарантії, захист інвестора, стандарти, конкуренцію та контроль публічного ризику. Компанія відповідає за продукт, покупця, технологію, власний капітал, команду, строк і виконання контракту. Банк відповідає за кредитний аналіз, інвестор - за прийняття комерційного ризику, а незалежний аудитор - за перевірку даних і витрат. Готова стратегія тому не є одним прогнозом або переліком програм. Вона є повторюваним циклом: фактичний стан, майбутня ціль, причинний ланцюг, портфель проєктів, фінансова структура, стрес-тест, рішення та оновлення після нових даних.

Розподіл відповідальності між державою і компанією

Стратегічна рамка дає готову послідовність роботи: зафіксувати поточний стан, визначити майбутній результат, встановити причинний зв’язок, призначити відповідального, підготувати проєкт, перевірити ризик і прийняти рішен

Україна зможе перейти від воєнної стабілізації до конкурентного зростання лише тоді, коли кожний наступний етап спиратиметься на перевірені результати попереднього: збережене виробництво, підготовлені проєкти, залучений приватний капітал і введені потужності.

Висновки: що потрібно зробити до 2035 року

У 2026 році Україна починає сценарний період із працездатними державними та фінансовими інституціями, виробничими командами і досвідом адаптації під час війни. Потреби відновлення наближаються до 588 млрд доларів [2]. Офіційний макроекономічний прогноз показує обмежений темп зростання за збереження енергетичних, кадрових і безпекових обмежень [1]. Національний банк окремо визначає інфляційні, валютні та безпекові ризики [3]. За цих умов держава, бізнес і партнери можуть підготувати трансформацію лише через послідовне виконання рішень. У 2026-2028 роках держава і бізнес мають завершити повний інвестиційний цикл на рівні конкретних проєктів: підтвердити попит, підготувати технічну документацію, розподілити ризик, завершити фінансування, ввести потужність і перейти до серійного випуску. Окремі сильні підприємства забезпечують локальний результат. Для зміни національних показників енергія, логістика, капітал, працівники, стандарти, наука і ринок мають працювати за спільним календарем. Дії держави і компаній у 2026-2028 роках мають підготувати проєкти до контрольної оцінки. Якщо підтримка знижує конкретні ризики, забезпечує підготовку і приводить до фінансового закриття, частина проєктів переходить до масштабування. Якщо ресурс лише компенсує старі витрати, фінансує слабко підготовлені ініціативи або підтримує одиничні закупівлі без серійності, стабілізація не усуває стагнацію. Тому кожний інструмент має строк, вимірюваний результат і умову наступного рішення.

З чого Україна починає і який вибір має зробити

До кінця 2028 року держава має зберегти надійний ринок ОВДП, розширити його інвесторську базу та одночасно створити робочі умови для корпоративних облігацій, інвестиційних фондів і міноритарного акціонерного капіталу. Це потребує захисту інвестора, якісної XBRL-звітності, незалежного аудиту, нагляду за ринком, прозорого банкрутства та перших емітентів із підтвердженим грошовим потоком. Гарантії, концесії та фонд співінвестування не замінюють ринок, а створюють перші перевірені активи для його розвитку. До того самого строку підприємства секторів CBAM мають завершити базове вимірювання і верифікацію, а уряд - визначити національний технологічний та фінансовий план. Компанія відповідає за дані, продукт, CAPEX і контракт. Держава відповідає за правила, енергетичну інфраструктуру, технічну допомогу та узгодження з ЄС. Банк і інвестор оцінюють грошовий потік та ризик, а не формальну належність до пріоритетної галузі. Корпоративне керівництво має обрати між трьома діями. Воно може підтримувати чинний продукт і зберігати ліквідність, модернізувати процес для відповідності стандартам і стабільного експорту або створювати нову функцію з вищою доданою вартістю. Державна політика має чітко показувати, який ризик вона знижує для кожного рішення і коли підтримка завершується.

Як фінансування, CBAM і відповідальність визначать результат

До кінця 2028 року держава, міжнародні партнери та бізнес мають підтвердити завершення інвестиційного циклу на рівні конкретних проєктів. У 2026 році вони формують портфель і завершують технічну, ринкову та фінансову підготовку. У 2027 році проєкти отримують підтверджені умови підключення, маршрут, календар працівників і план відповідності стандартам, після чого власник, кредитор, страховик і гарант розподіляють ризик та надають фінансування за етапами. У 2028 році незалежна оцінка перевіряє фактичне виконання. У 2026-2028 роках держава та міжнародні фінансові установи мають зробити проєктні гарантії системно доступними для підготовлених промислових проєктів [30]. Страхові механізми мають покривати визначену частину воєнного ризику [31]. Публічний ресурс має створювати умови для приватного внеску, але не замінювати капітал власника. Після затвердження обладнання і календаря монтажу роботодавець, навчальний провайдер і працівник мають укласти спільний план підготовки. Механізми на кшталт SkillsFuture Enterprise Credit показують, як підтримка навчання може бути прив’язана до трансформації підприємства. Для України цей план доповнюється житлом, мобільністю та наставництвом там, де вони визначають можливість запуску [32]. До контрольної оцінки 2028 року підприємства, що продають продукцію на ринку ЄС, мають завершити вимірювання, верифікацію та технологічний план відповідності. Вимоги CBAM зобов’язують враховувати дані про викиди в інвестиційній моделі продукту [26]. Регламент ЄС 2023/956 визначає правову основу механізму [27]. Компанія має підтвердити дані, бюджет модернізації та вплив на собівартість і експортний контракт. На контрольній точці 2028 року проєктам присвоюється статус GO, HOLD або STOP. Статус GO є підставою для поетапного масштабування. Статус HOLD означає можливість повторного розгляду після усунення конкретного розриву у визначений строк. STOP припиняє підтримку або повертає проєкт до повного перепроєктування. Такий порядок зменшує ризик автоматичного продовження програм і концентрує підтримку на рішеннях, які довели попит, готовність, приватний внесок та операційну спроможність.

Що потрібно виконати до кінця 2028 року

У 2030 році держава і інвестори мають перевірити першу хвилю результатів рішень 2026-2028 років. Перевірка охоплює введені потужності, фізичний випуск, фактичний приватний капітал, продуктивність праці, серійні контракти, локальних постачальників і частку складніших продуктів в експорті. Зростання витрат або кількості програм не є доказом результату. Результат підтверджується, коли актив працює, підприємство отримує повторюваний дохід, а державна підтримка переходить до наступного проєкту або завершується. Експортний тест має оцінювати не лише обсяг, а й структуру компетенцій, які країна продає на зовнішньому ринку. Дослідження простору продуктів пояснює перехід до близьких технологічно складніших товарів [9]. Дослідження структури експорту пов’язує складніші товари з довгостроковим зростанням [10]. Для України це означає ширші функції у матеріалах, компонентах, машинах, сенсорах, програмному забезпеченні, сервісі та інтелектуальній власності. У 2035 році оцінка має підтвердити повний інвестиційний цикл у кількох секторах. Доказами трансформаційної траєкторії є нова структура енергопостачання, модернізована металургія та хімія, глибша агропромислова переробка, машинобудування, електронні й сенсорні виробництва, оборонні технології з цивільними ринками, прикладні наукові центри і широка мережа постачальників. Спільним критерієм залишається вища додана вартість на одиницю праці та капіталу. Макроекономічний результат має підтверджувати секторну картину. Інвестиційний імпорт на першій хвилі може тимчасово погіршувати торговельне сальдо, але до 2035 року нові потужності, локалізація компонентів і складніший експорт повинні змінити структуру зовнішнього балансу. Бюджетний ефект оцінюється після розділення прямих видатків, гарантій, поворотного капіталу і приватного фінансування.

Що потрібно перевірити у 2030 і 2035 роках

У 2026-2028 роках Україна має використати ресурс стабілізації для підготовки портфеля, здатного перейти до довгого капіталу. Ефективні інвестиційні стимули мають бути прозорими, вимірюваними і пов’язаними з додатковою інвестицією, продуктивністю та суспільним результатом. Це правило однаково стосується гранту, гарантії, закупівлі, податкового інструмента і пільгового кредиту [36]. Послідовність переходу починається у 2026 році зі збереження діючих виробничих потужностей і критичних компетенцій. У 2026-2027 роках держава і бізнес роблять умови передбачуваними, готують проєкти та розподіляють ризик. У 2028 році незалежна оцінка залишає у портфелі лише рішення з підтвердженим результатом. У 2029-2035 роках банки, інвестори і компанії масштабують ці рішення, підвищують продуктивність, ускладнюють експорт і розширюють внутрішню фінансову основу. Якщо держава і бізнес не виконають цю послідовність, після тимчасової стабілізації збережуться низька продуктивність і залежність від зовнішнього фінансування. Якщо кожний етап завершиться перевіреним результатом, підтримка створить умови для наступного рівня виробництва. Проєкти, інструменти і пороги потрібно оцінювати за тим, чи підтверджують вони цей перехід фактичними даними.

Як перейти від стабілізації до трансформації

Аналіз спирається на офіційну українську статистику, матеріали Національного банку України, Світового банку, Європейського Союзу, міжнародних фінансових організацій, рецензовані наукові праці, первинні правові акти та офіційні матеріали компаній і технологічних програм. Доказова база поєднує офіційні статистичні ряди, правові акти, матеріали міжнародних організацій, наукові праці, корпоративні приклади та сценарні розрахунки дослідження. Зовнішні факти мають посилання на точну факт-фразу, а сценарні значення позначаються як аналітичні оцінки. Набори даних і цифрові матеріали для поглибленої перевірки наведені у розділі 8. Основні межі інтерпретації стосуються порівнянності даних, фінансових визначень та умовності сценарних результатів. Історичні ряди змінюють методику й територіальне охоплення, а оперативна статистика 2025-2026 років може переглядатися. Міграційні, ветеранські та професійні групи мають перетини. Гарантії, бюджетні видатки, кредити, страхування та приватний капітал є різними фінансовими шарами. Сценарні значення 2030 і 2035 років описують умовні результати, залежні від безпеки, зовнішнього попиту, приватного співфінансування та якості виконання. Композитний індекс дає змогу порівнювати сценарії, а первинні фізичні й фінансові ряди залишаються головною доказовою основою. Дані про ринок капіталу описують переважно структуру торгів у 2024 році та окремі регуляторні рішення 2025-2026 років. Вони підтверджують роботу інфраструктури, але не доводять достатню ліквідність для масштабного промислового фінансування. Міжнародні приклади фондів розвитку, біржових реформ і скорочення боргу не переносяться на Україну механічно; кожний інструмент потребує окремої правової, бюджетної та безпекової оцінки. Кожне рішення має проходити повторну перевірку після появи нових даних. Сильніші фактичні сигнали змінюють сценарну оцінку сильніше; ранні й вузькі сигнали формують напрям для додаткового спостереження.

Що обмежує розрахунки і як їх перевіряти

Критичні запитання до сценаріїв

Україна зможе перейти від воєнної стабілізації до конкурентного зростання лише тоді, коли кожний наступний етап спиратиметься на перевірені результати попереднього: збережене виробництво, підготовлені проєкти, залучений

Джерела, міжнародні приклади і графічні матеріали

Бібліографічні посилання

Міжнародні приклади підтверджують окремі механізми, але не замінюють українських розрахунків. Кожний випадок нижче пов’язаний із конкретним інструментом, умовами його застосування та результатом. Бізнесові та науково-корпоративні механізми Кейс. Механізм: Головний механізм. Значення для аналізу: Роль для України. Джерело: Джерело. Cambridge Enterprise. Механізм: трансфер технологій, ліцензії, spin-off. Значення для аналізу: професійний маршрут від дослідження до компанії. Джерело: [48]. Oxford University Innovation. Механізм: IP, ліцензування, інвестиційна підготовка. Значення для аналізу: єдиний офіс комерціалізації. Джерело: [49]. Max Planck Innovation. Механізм: професійна комерціалізація фундаментальної науки. Значення для аналізу: окрема команда ринкової оцінки й угод. Джерело: [50]. Fraunhofer. Механізм: прикладні інститути і контракти промисловості. Значення для аналізу: базове фінансування плюс ринкові замовлення. Джерело: [51]. Catapult Network. Механізм: спільне обладнання, випробування і демонстраційні лінії. Значення для аналізу: центри прототипування та пілотного виробництва. Джерело: [52]. ITRI-TSMC. Механізм: пілотна фабрика, кадри, трансфер і spin-off. Значення для аналізу: спеціалізовані електронні й фотонні кластери. Джерело: [44]. Infineon Dresden. Механізм: велика фабрика, інфраструктура і продуктовий ринок. Значення для аналізу: інвестиція навколо продукту, енергії та кадрів. Джерело: [47]. HYBRIT. Механізм: інтеграція руди, водню, енергії та сталі. Значення для аналізу: консорціум зеленої металургії. Джерело: [37]. Stegra. Механізм: покупець, водень, сталь і багатошарове фінансування. Значення для аналізу: повна проєктна структура великого CAPEX. Джерело: [38]. Brevik CCS. Механізм: уловлювання CO₂ на діючому заводі. Значення для аналізу: повний ланцюг промислової декарбонізації. Джерело: [40]. Ørsted. Механізм: корпоративна зміна портфеля. Значення для аналізу: поетапна трансформація активів і компетенцій. Джерело: [39]. Siemens Amberg. Механізм: цифрове виробництво і контроль якості. Значення для аналізу: дані та простежуваність як частина CAPEX. Джерело: [42]. Bosch Dresden. Механізм: AI, метрологія й автоматизована фабрика. Значення для аналізу: єдиний стек обладнання, даних і якості. Джерело: [43]. VTT Spin-offs. Механізм: повторюваний запуск компаній з прикладної науки. Значення для аналізу: щорічний потік ліцензій і spin-off. Джерело: [53]. Державні та інституційні механізми Кейс. Механізм: Головний механізм. Значення для аналізу: Роль для України. Джерело: Джерело. European Chips Act. Механізм: дослідження, пілотні лінії, виробництво і кадри. Значення для аналізу: повна програма спеціалізованої електроніки. Джерело: [45]. CHIPS for America. Механізм: гранти, кредити, стимули й контрактні умови. Значення для аналізу: підтримка за вимірюваними інвестиційними етапами. Джерело: [46]. Manufacturing USA. Механізм: мережа спільних інститутів виробництва. Значення для аналізу: національна мережа прикладних центрів. Джерело: [54]. Northern Lights. Механізм: спільна транспортна й складська інфраструктура CO₂. Значення для аналізу: кластерна інфраструктура для кількох заводів. Джерело: [41]. SkillsFuture Singapore. Механізм: навчання разом із трансформацією підприємства. Значення для аналізу: фінансування під вакансію, обладнання і наставника. Джерело: [32]. Israel Innovation Authority. Механізм: ранній публічний технологічний ризик. Значення для аналізу: автономна deep-tech агенція. Джерело: [55]. DARPA. Механізм: місійні програми і сильні технічні менеджери. Значення для аналізу: програми складних оборонно-промислових задач. Джерело: [56]. Defense Innovation Unit. Механізм: швидкий шлях від комерційної технології до контракту. Значення для аналізу: перехід від тесту до серійного замовлення. Джерело: [57]. NATO DIANA. Механізм: тестові центри й міжнародна dual-use мережа. Значення для аналізу: доступ до випробувань і ринків Альянсу. Джерело: [58]. European Defence Fund. Механізм: міжнародні оборонні R&amp;D-консорціуми. Значення для аналізу: визначена українська частка технології й виробництва. Джерело: [59]. SPRIND. Механізм: автономне управління проривними інноваціями. Значення для аналізу: фонд із програмними директорами й етапними рішеннями. Джерело: [60]. Canada Global Innovation Clusters. Механізм: спільні індустріальні проєкти. Значення для аналізу: регіональні кластери навколо продукту й експорту. Джерело: [61]. ARPA-E. Механізм: портфель високоризикових енергетичних програм. Значення для аналізу: місійний фонд енергетичних технологій. Джерело: [62]. European Innovation Council. Механізм: грант, equity, акселерація і ринок. Значення для аналізу: повний фінансовий маршрут deep tech. Джерело: [63]. Ireland Strategic Investment Fund. Механізм: суверенний фонд розвитку з комерційною дохідністю і співінвестуванням. Значення для аналізу: модель незалежного фонду, який залучає приватний капітал і має вимірюваний економічний ефект. Джерело: [79]. Bpifrance. Механізм: прямий капітал і фонд фондів [80]. Гарантії та довгі кредити описані окремо [81]. Значення для аналізу: поділ інструментів за стадією і ризиком компанії. Germany Fund. Механізм: державні гарантії, розподіл ризику та пряме співінвестування. Значення для аналізу: мобілізація приватного капіталу без заміни комерційної оцінки. Джерело: [82]. Польща. Механізм: приватизаційні розміщення і довгі заощадження [84]. Країни Балтії. Механізм: інтеграція біржової інфраструктури [85]. Румунія. Механізм: гармонізація правил та міжнародна підтримка [86]. Значення для аналізу: послідовність формування ліквідності та інвесторської бази. Бельгія у 1990-х і 2000-х роках. Механізм: стійкі первинні профіцити і зростання [87]. Додатковими чинниками були нижче процентне навантаження та операції з активами [88]. Значення для аналізу: високий борг скорочується через тривалу фіскальну та інституційну політику. International Framework for Eco-Industrial Parks. Механізм: спільні послуги, інфраструктура та промислова симбіоза. Значення для аналізу: зниження фіксованих витрат через регіональні кластери з відкритим доступом. Джерело: [83]. Міноритарні біржові розміщення державних підприємств. Механізм: залучення капіталу з одночасним посиленням розкриття інформації та корпоративного управління. Значення для аналізу: можливий перший великий ліквідний актив для українського ринку. Джерело: [84].

Міжнародні приклади

CM-G01 - Структура торгів на ринках капіталу України у 2024 році. Матеріал відтворено як рисунок 2 у цьому звіті. A0-G05 - Логістика і капітал: порти та ПІІ. A0-G06 - Потреби відновлення проти фактичного капіталу. A0-G14 - Топ-сигнали 2025-2026. A0-G15 - Матриця готовності секторів. A0-G16 - Дерево рішень. A0-G17 - Карта ключових сигналів. J1-G01 - Секторна стартова рамка 2021-2025. J1-G02 - Макроекономічна стартова рамка 2021-2025. J1-G03 - Борг, дефіцит і резерви. J1-G04 - Індекс промислової спроможності за трьома сценаріями. J1-G05 - Офіційні прогнози і сценарні траєкторії. J1-G06 - Сценарні ВВП, бюджет, експорт та імпорт. J1-G07 - Фінансові інструменти і кадрові канали. J1-G08 - Секторні траєкторії. J1-G09 - Керовані сигнали і контроль 2028 року. J1-G10 - Політичні пакети і канали впливу. J1-G11 - Вартість пакетів і фінансові шари. J1-G12 - Річна карта дій. J1-G13 - Пріоритети пакетів і матриця рішень.

Україна 2026-2035: від виживання до трансформації

Ключові дані — J1

2024 портовий вантажообіг = 97,2 млн т, ПІІ 2024 = 3,329 млрд дол. США

Потреби відновлення 10 років = 588 млрд дол. США проти ПІІ 2024 = 3,329 млрд дол. США

У топ-карті 2025-2026 найбільший тиск мають енергія, відбудова, праця і капітал

Секторне ядро A0 працює разом із горизонталями праці, логістики, тарифів і капіталу

2025 = 65, 2030 S3 = 147,3, 2035 S3 = 190,3

2027-2028 official bridge = NBU 2,8/3,7; IMF 3,5/4,2; WB 4,0/4,5

2035 S3 = 302,3 GDP-equivalent, 126,9 budget revenue, 160 export

2035 S3 = 1,6 млн activated workers